12.2 Поняття про собівартість виготовляємої продукції.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Отже:

• собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

• величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

• конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).

Виокремлюють такі види собівартості:

а) залежно від часу формування затрат:

планова – являє собою прогноз величини витрат певної господарчої організації на виготовлення конкретної продукції;

фактична – це сума витрат, здійснених конкретною господарчою організацією в ході виготовлення продукції за умов, що склалися на виробництві; нормативна; кошторисна - визначається під час складання необхідного комплексу проектних документів за кошторисними нормами та цінами, які діють на момент її розрахунку.

б) виходячи із місця формування затрат:

цехова – складається з усіх витрат цеху на виробництво певного виду продукції,

виробнича - це сума всіх виробничих витрат;

повна - це сума виробничої собівартості і невиробничих витрат.

За допомогою виробничої собівартості обліковується незавершене виробництво та виготовлена продукція, яка знаходиться у вигляді товарно-матеріальних запасів підприємства. Виробнича собівартість лежить в основі формування собівартості реалізованої продукції. Цей вид собівартості розраховують за такою формулою:

С_В = С_Ц + В_ЗВ,

де В_зв - загальновиробничі витрати.

Сц – цехова собівартість

До складу невиробничих витрат відносяться операційні невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут тощо), а також витрати за період, що пов'язані із залученням позикового капіталу.

Показник повної собівартості використовується для визначення фінансових результатів діяльності підприємства, аналізу рентабельності та ціноутворення продукції.

12.3 Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції.

Класифікація витрат за економічними елементами необхідна для розрахунку кошторису витрат.

Кошторис витрат - це витрати підприємства пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того відносяться вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні.

Згідно з цим Національним стандартом бухгалтерського обліку в Україні передбачене таке групування витрат на виробництво:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші операційні витрати.

Загальну суму витрат за економічними елементами визначають за формулою:

Сп=В_М + В_ЗП + Всз ₊ А + Він;

де Сп - повна собівартість;

В_м - витрати на сировину і матеріали;

В_зп - витрати на заробітну плату;

В_Сз - відрахування на соціальні заходи;

А - амортизація;

В_іп - інші операційні витрати.

До складу елементу "Матеріальні витрати" входять витрати на:

• сировину й матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• придбане паливо та енергію всіх видів, витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію і передачу придбаної енергії до місця її споживання;

• тару й тарні матеріали;

• будівельні матеріали;

• запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

• інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру;

• витрати на малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року.

До складу елементу "Витрати на оплату праці" входять:

• заробітна плата за окладами й тарифами;

• надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

• премії та заохочення;

• матеріальна допомога;

• компенсаційні виплати;

• оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

• інші витрати на оплату праці.

До складу елементу "Відрахування на соціальні заходи" входять:

• відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, випадку безробіття; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності;витрати, викликані народженням і похованням;

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

До елементу "Амортизація" входять сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До елементу "Інші операційні витрати" належать:

• витрати на відрядження фізичних осіб;

• витрати на придбання літератури та сплату за участь у семінарах;

• витрати на проведення аудиту;

• витрати на транспортне обслуговування;

• витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів що видані для ведення господарської діяльності;

• витрати на охорону праці;

• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;

• витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;

• витрати зі страхування ризиків;

• податки, збори й інші обов'язкові платежі;

• витрати на оприлюднення річного звіту;

• інші витрати.

Кошторис витрат використовується для визначення загальної потреби підприємства в матеріалах і грошових ресурсах та складається з наведених вище статей.

Визначення собівартості одиниці продукції за встановленими статтями (номенклатурою) витрат називається калькулюванням.

Розрізняють: калькулювання планової - обчислюється за плановими нормами і нормативами; та звітної собівартості - розраховується за фактичними даними.

Розрізняють три види калькуляцій:

• планову - собівартість визначається шляхом розрахун­ку витрат за окремими статтями;

• нормативну - за діючими на даному підприємстві нормами;

• звітну - складається на основі даних бухгалтерського обліку й показує фактичну собівартість виробу.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості та продукції встановлюється підприємством з урахуванням специфіки галузі промисловості (сфери послуг) та виду діяльності підприємства, а також особливостей технології й організації виробництва та реалізації його продукції.

Відповідно до Національного стандарту, перелік статей калькуляцій наступний:

• сировина і матеріали (не враховуючи зворотних відходів);

• паливо і енергія на технологічні цілі;

• заробітна платня виробничих робітників (основна, додаткова);

• відрахування на соціальні заходи виробничих робітників;

• загальновиробничі витрати;

• адміністративні витрати;

• підготовка та освоєння виробництва;

• інші виробничі витрати;

• витрати на збут.

Всі ж статті разом утворюють повну собівартість.

Методику калькулювання виробничої собівартості продукції за но­менклатурою статей у загальному вигляді можна прокоментувати так.

Виробнича собівартість включає до свого складу такі статті:

• вартість сировини і матеріалів - матеріали розраховуються як сума добутків норм витрачання різних видів сировини та вартості натуральної одиниці відповідних видів сировини й матеріалів;

• поворотні відходи виробництва - розраховуються як сума добутків, різниць між нормою витрачання й чистою масою різних видів матеріалів на одиницю продукції та вартості (за натуральну одиницю) можливого використання чи реалізації відповідних видів матеріальних відходів;

• вартість напівфабрикатів власного виробництва;

• вартість покупних комплектуючих - розраховуються як сума добутків кількості напівфабрикатів і комплектуючих виробів та вартості натуральної одиниці відповідних видів напівфабрикатів і комплектуючих виробів;;

• витрати на паливо та енергію для технологічних цілей - визначаються, як сума добутків норм витрачання різних видів палива й енергії на технологічні цілі для виготовлення одиниці продукції та відповідних тарифів;

• основна заробітна плата - розраховують на основі тарифної заробітної плати на одиницю продукції з урахуванням (у відсотках до тарифу) всіх доплат до тарифної заробітної плати;

• додаткова заробітна плата - безпосередньо відноситься на собівартість конкретних видів продукції пропорційно основній заробітній платі;

• відрахування на соціальні потреби - розраховуються як сума добутків, встановлених чинним законодавством ставок відповідних видів обов'язкових страхових зборів і розміру витрат на оплату праці основних виробничих робітників;

• витрати на відтворення інструменту;

• витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

• витрати на розробку та освоєння нової продукції;

• інші цехові витрати;

• загально виробничі витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати .

Статті калькулювання повної операційної собівартості реалізованої продукції наступні:

• виробничу собівартість реалізованої продукції;

• адміністративні витрати - включаються загальногосподарські витрати, що пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства (загальні корпоративні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на службові відрядження персоналу апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на зв'язок; витрати на операційну оренду основних засобів).

• витрати на збут - включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції й послуг (вартість послуг допоміжних виробництв підприємства та сторонніх підприємств із упакування готової продукції, витрати на ремонт товарної тари; витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи продавців, торгових агентів; витрати на дослідження ринку (маркетинг), рекламу, витрати на передпродажну підготовку продукції; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складам підрозділів; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування продукції підприємства.

• інші операційні витрати - витрати на дослідження й розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пені, неустойки.

• фінансові витрати - відносять витрати на відсотки за користування отриманими кредитами та інші витрати підприємства, що пов'язані із залученням позикового капіталу.

Під час калькулювання витрат підприємства можна застосовувати такі методи:

а) нормативний (витрати на одиницю продукції встановлюються за нормами);

б) параметричний (витрати на проектований виріб встановлюються, виходячи з залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

в) розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на підставі діючих норм, а непрямі - пропорційно заробітній платі).