4. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.

Мова логіки – це знакова система, яка виконує функцію формування, зберігання, передачі інформації в процесі пізнання дійсності і спілкування між людьми. Основним компонентом мови є знак, під яким розуміють будь-який предмет, який чуттєво сприймається і виступає представником іншого предмету і є носієм інформації про останній. Розрізняють природні і штучні мови. Природні мови – це ті, які ми використовуємо у мовленні. Логіка використовує штучні мови висловлень і предикатів. Мовою логікивисловлень називається штучна мова, призначена для аналізу логічної структури складних висловлень. Вона характеризується списком знакових засобів, які застосовуються у цій логічній теорії, і визначенням формули. Мова логіки предикатів – це штучна мова, пристосована до аналізу логічної структури простих висловлень. До неї належить список відповідних знакових засобів і визначення правильно побудованих виразів. Такими виразами є теореми і формули.

5. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.

Логіка – це наука про закони і форми мислення, якими є поняття, судження і міркування. Як самостійна наука логіка склалась більше двох тисячоліть тому в IVстолітті до нашої ери. Її творцем був давньогрецький філософ Аристотель, який називав логіку аналітикою. Аристотель у своїх працях сформулював основні закони мислення: тотожності, протиріччя і виключення третього, описав важливі логічні операції, розробив теорію поняття і судження, дослідив дедуктивний силогістичний умовивід. Його вчення про силогізм склало основу логіки предикатів (математичної логіки). В часи Середньовіччя логіка слугувала в основному релігійній схоластиці, вдосконалюючи і розвиваючи свої можливості як науки. В Новий час значний вклад був зроблений Ф. Беконом, який на противагу дедуктивному методу створив індуктивний. У ХІХ столітті відбулася формалізація логіки, і з’явилась так звана формальна логіка, яку також називають алгеброю Буля на честь англійського математика, або математичною логікою. Подальший розвиток логіки як науки пов’язаний з іменами таких видатних філософів, як Р. Декарт, Г. Лейбніц, І. Кант. Окрім формальної логіки виділяють також діалектичну, яка вивчає не самі форми мислення, а мислення в його виникненні, зміні та розвитку. Ця логіка була вперше розроблена Гегелем.

6. Значення логіки в науковому пізнанні та практичній діяльності. Людське мислення підпорядковується логічним законам і протікає в логічних формах незалежно від науки логіки. Люди мислять логічно, навіть не знаючи, що їх мислення підпорядковується логічним закономірностям. Але звідси не випливає, що вивчати логіку юристам чи іншим людям не потрібно. Знання законів і форм мислення, їх свідоме використання в процесі пізнання підвищує професійну культуру мислення юриста, виробляє навик мислити більш грамотно, розвиває критичне відношення до своїх і чужих думок. Тому погляд, ніби вивчення логіки не має практичного значення, є хибним. Спробуємо розглянути в даній роботі значення логіки для професійної діяльності.

Мислити логічно - це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі юриста, яка потребує точності мислення, обгрунтованості висновків.

Міркування, в яких відсутні строга логіка, непослідовність і протиріччя, ускладнюють справу, і можуть стати причиною судової помилки.

Логічна грамотність - необхідна риса освіченості.

7-9. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.

Поняття – це форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках. Ознака предмета – це будь-які його властивості, риси, стани, які його характеризують і дозволяють відрізняти від інших предметів. Логіка виділяє суттєві та несуттєві ознаки. Тому можна сказати, що поняття як форма мислення відображає предмети і їх сукупності в абстрактній, узагальненій формі на основі їх суттєвих ознак. Для утворення понять потрібно виділити суттєві ознаки предмета. Для цього використовують логічні прийоми утворення понять. Алгоритм утворення поняття про предмет має наступний вигляд:

1) спочатку відбувається порівняння предмета з іншими, внаслідок чого виділяють суттєві схожі та відмінні ознаки;

2) на основі аналізу відбувається мислене розчленування предмета на складові частини;

3) далі несуттєві ознаки предмета відкидаються – це називається абстрагуванням;

4) відбувається синтез (логічний прийом, протилежний аналізу), на основі якого відбувається мислене об’єднання суттєвих ознак предмета, розчленованого аналізом;

5) нарешті відбувається узагальнення – поширення виділених попередніми логічними прийомами ознак на всі схожі предмети, внаслідок чого утворюються групи однорідних предметів.

10. Поняття й слово — не одне й те саме. Поняття є категорія мислення, слово — категорія мови. І як думка перебуває в нерозривному зв'язку з мовою, так і поняття органічно пов'язане зі словом. Слово — матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й закріплює певне поняття. Поняття може бути виражене одним словом (наприклад, держава) або сполученням слів (державне право). Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його значення. Тому з'ясування значення слова є не що інше, як установлення того, яке поняття виражає дане слово. Здатність слів виражати різні поняття породжує іноді плутанину, неясність в аргументації. Тому в науці користуються не просто словами, а термінами. Термін — це слово, яке має чітко визначене значення.