- •Розвиток знань про управління природними ресурсами і сталий розвиток
- •Екологічна етика та її особливості.
- •3. Соціальні та екологічні аспекти „Ріо – 92”
- •Зміст показника рівня добробуту.
- •Сучасні поняття про рівні організації живого.
- •Ключові показники стійкого розвитку.
- •10. Загрози існування людства на молекулярна-генетичному рівні.
- •11. Критерії у визнанні показників стійкого розвитку.
- •12. Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •13. Загрози існування людства на популяційно-видовому рівні.
- •14. Національна концепція стійкого розвитку сша.
- •15. Поняття постіндустріального (інформаційного) суспільства.
- •27. Функции социальной экологии.
- •29. Фактори нестійкості сучасного розвитку України.
- •30, Суспільство стійкого екологічно безпечного розвитку.
- •32. Поняття біорегіоналізму
- •35. Вартість життя
- •36.Тринітарність в суспільстві стійкого розвитку. ?????
- •37.Охорона основних екосистем Землі – передумова екобезпеки людства.
- •38.Процеси глобалізації та їх аналіз.
- •39.Поняття управління природними ресурсами.
- •40.Шляхи вирішення проблеми аридизації на Землі.
- •41.Демографічна політика. Приклади.
- •42.Поняття якості життя.
- •43.Охорона біологічного різноманіття – умова сталого розвитку.
- •44.Поняття екологічної безпеки.
- •45. Загальні положення „Порядку денного на ххі століття”.
- •46. Відкрита економічна система та засади справедливої торгівлі.
- •47. Екологічна культура та її значення для сталого розвитку.
- •48. Збереження і раціональне використання ресурсів з метою розвитку.
- •49. Диференційоване оподаткування країн в світі – передмова переходу до сталого розвитку.
- •50. Екологічний імператив та його виміри.
- •51. Посилення ролі основних груп населення.
- •52. Національні екологічні політики та їх координація.
36.Тринітарність в суспільстві стійкого розвитку. ?????
37.Охорона основних екосистем Землі – передумова екобезпеки людства.
Охорона видів і екосистем. Охорона видів і цілих екосистем необхідна з багатьох причин, передусім естетичних (збереження красивого ландшафту з його чудовими мешканцями – рослинами і тваринами – в естетичному відношенні виправдано такою мірою, як і збереження давніх пам'яток).
На друге місце варто поставити причини наукового та екологічного характеру. Біорізноманіття живих організмів, яке є наслідком їх тривалої еволюції, становить одну із головних умов стійкості біосфери в часі. Збіднення екосистем внаслідок скорочення чисельності особин, або зменшення кількості видів порушує їх стійкість і зумовлює падіння біохімічної активності.
Природні біоценози слід наполегливо оберігати, оскільки з них ми черпаємо матеріали для покращення сортів рослин і порід сільськогосподарських тварин, виробництва хімічних препаратів для боротьби зі шкідниками і, що дуже важливо, для виробництва ліків.
Питання охорони природи потребують перегляду наших уявлень про шкідливі види, чисельність яких врешті-решт зовсім невелика. Це стосується, зокрема, хижих птахів, кількість яких в Україні різко падає, що пов'язано не лише з їх бездумним відстрілом, але й отруєнням пестицидами.
Р.Дажо наводить перелік і кількість пар хижих птахів Франції, над якими нависла загроза повного винищення: беркут – близько 40 пар, яструб – 30-35, орел-карлик – близько 50 пар, сокіл-сапсан – близько 100 пар, пугач – близько 50 пар. Усі ці птахи тепер перебувають у цій країні під охороною закону.
Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів; під захист беруть цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заказників, резерватів.
Систематизовані дані про тварин і рослин, майбутнє яких знаходиться під загрозою, заносять до Червоної книги. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створений у 1948 p., працює над створенням Червоної книги МСОП. Види, включені в неї, поділяються на п'ять категорій:
Зникаючі види 2. Рідкісні 3. Види, які знаходяться під загрозою зникнення 4. Невизначені види 5. Види, що відновлюються
Кожна країна, на території якої знаходиться вид, занесений до Червоної книги МСОП, несе моральну відповідальність перед людством за збереження цього скарбу природи.
Про екологічну культуру і стан охорони природи можна судити за наявною мережею заповідних територій, покликаних виконувати функції збереження природних комплексів генофонду рослинного і тваринного світу. Природно-заповідний фонд України охоплює 5,5 тис. об'єктів на площі 184 тис. га, або досягає 2% території країни, що майже вп'ятеро менше середньосвітового показника.
Тепер у країні налічується 14 державних заповідників, із них 2 (Чорноморський і "Асканія-Нова") – біосферні і 3 національних парки (Шацький, Карпатський та Синевирський) загальною площею 265 тис. га, 1686 – державних заказників, 2671 – пам'ятка природи, 501 – пам'ятка природи садово-паркового мистецтва, 654 – заповідних урочища. Під охорону держави взято 220 тис. га болотних масивів, переважно на Поліссі. В ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис. га водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення.
Незважаючи на широку систему заповідних територій, їх площа є недостатньою, особливо площ заповідників і національних парків, які становлять лише 0,4% площі країни (при нормативному показнику до 2%).
