Лекція №3 Еталонна модель

Загальні відомості

В 1977р. ТАК КАК97 МОС затрвердив підкомітет ПК16 “Взаємозв`язок відкритих систем”.

В задачу ПК 16 входила розробка такої єталонної моделі, котра послужила основою всіх нових міжнародних систем розподіленої обробки інформації. До фієї задачі підключився також МККПП.

В результаті бура вибрана концепція взаємозв’язаних відкритих систем “ВВС”, близька до концепції SNA “System Network Architekture” фірми ІВМ, але на відміну SNA розраховану на роботу в неоднорідному середовищі.

В травні 1983 року МОС була прийнята “Базова еталонна модель ВВС” (стандарт 7498).

Поняття архітектури ВВС

Базова еталонна модель, розробка якої завершилась в 1983 році служить основою всіх нових систем розподіленої обробки інформації, котрі включають також фнтерфейсні системи. ВВС базується на трьох ступенях абстрагування: архітектура, визначення послуг, спеціфікація протоколу.

1. Архітектура ВВС – широке поняття найвищого рівня, що охоплює все від основ розробки через конкретну форму реалізації і структуру об’єкту, закінчуючи обладнанням. Еталонна модель ВВС оперує елементами архітектури (систети, рівні, логічні об’єкти, послуги, протоколи, з’єднання), типами об’єктів відкритих систем і визначає загальні відношення між цими об’єктами.

2. Визначення послуг – накладає більш жорсткі у мови на протоколи і логічну реалізацію відповідного рівня. Послуги на даному рівні надаються за допомогою абстрактного інтерфейсу за допомогою первинних елементарних операцій (примітивів), зовсім не цікавлячись способом реалізації інтерфейсу, чи фактом його існування.

3. Специфікафія протоколу – накладає ще більш жорсткі умови на логічну реалізацію і чітко конкретизує керуючу інформафію, процедури інтерпритації цієї інформації. Протокольна специфікація дозволяє обмежити логічну реалізацію до такої степені, що забезпечує відкритим системам взаємодію між собою при збереженні відмінностей їх фізичної реалізації.

Степінь абстрагування архітектури ВВС визначається рівнем архітетури. Функції найвищого рівня і його задачі визначені в загальному виді, з пониженням рівня підвищується степінь конкретизації його функції і піднімається їх залежність від фізичного середовища.

Рівнева організація архітектури будуєть ся на настунних принципах (стандарт 7498):

1. створювати окремі рівні для функцій (чітке розмежування функфій по рівнях);

2. становлювати границі між рівнями в таких місцях, в яких визначені функції не перекриваються;

3. створювати декілька рівнів тоді, коли необхідно рознести степіні абстрагування опису ВВС.

За допомогою еталонної моделі ВВС кожна система може бути розглянута, як ієрархічна сукупність підсистем, які утворились в результаті перетину системи з рівнями.

Таким чоном за допомогою еталонної моделі ВВС кожна система може бути розглянута як ієрархічна сукупність підсистем, які утворились в результаті перетину системи з рівнями абстрагування. Отже, рівень – це сукупність локально об’єднаних підсистем одного рангу.

Сeмирівнева архітектура ВВС.

Система А Система В Система С

Дані користувача Дані користувача

Міжкінцеві однорівневі

протоколи

Прикладний

П редставлення

д аних

С еансовий

Система передачі даних

Т ранспортний

М ережний

Фізичне середовище

Фізичний

1. Фізичний рівень забезпечує механічні, електричні, функціональні і процедурні засоби встановлення, підтримки і розімкнення фізичних з’єднань. Функції і характеристики визначаються типом фізичного середовища (телефонна лінія, телеграф, радіозв’язок, оптоволоконний зв’язок), по якому передається інформація. Для кожного середовища є визначений свій протокол, інтерфейс з суміжним рівнем.

2. Рівень ланки даних (канальний) містить функціональні, процедерні засоби передачі даних між компонентами мережного рівня. Виконує функції встановлення, підтримки, роз’єднання зв’язку. Протоколи і послуги рівня суттєво залежать від типу фізичного середовища. Рівень може містити декілька протоколів.

3. Мережний рівень виконує функції маршрутизації, адресації і підтримки віртуальних з’єднань. Мережний рівень забезпечує незалежність вищих рівнів від методів передачі, функції трансляції, маршрутизації і маскує від транспортного рівня всі особливості реальних засобів зв’язку.

4. Транспортний рівень виконує функції адресації кінцевих абонентів, звільняє всі вищі рівні від проблем передачі даних.

5. Сеансовий рівень забезпечує структуру управління взаємодією, підтримку синхронізації.

6. Рівень представлення виконує функції перетворення синтаксису, формату даних, кодів, графічних даних.

7. Прикладний рівень містить прикладні процеси, котрі забезпечують обробку інформації.

В архітектурі ВВС розглядаються два типи інтерфейсів:

1. між логічними об’єктами рівня і його зовнішнім середовищем;

2. між логічними об’єктами рівнів.

В рамках ВВС інтерфейси першого типу не стандартизуються, стандарти лише накладають обмеження на взаємодію систем. Вибір конкретного інтерфейсу залежить від системи і це входить в компетенцію розробника системи.

Інтерфейси другого типу представлені у вигляді послуг, які один рівень надає верхньому суміжному.