Міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям. Мкх-10.

Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям (англ. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems) — документ, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі Охорони здоров'я. Періодично (раз в десять років) переглядається під керівництвом ВООЗ. МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів.

Метою МКХ є створення умов для систематизованої реєстрації, аналізу, інтерпретації та порівняння даних про смертність та захворюваність, отриманих в різ­них країнах або регіонах та в різний час. МКХ використовується для перетворення словесного формулювання діагнозів хвороб та інших проблем, пов'язаних зі здоров'ям, у коди, які забезпечують зручність збереження, збору та аналізу даних.

МКХ стала міжнародною стандартною діагностичною класифікацією для всіх загальних епідеміологічних цілей та багатьох цілей, пов'язаних з управлінням системою охорони здоров'я. Вони включають аналіз загальної ситуації зі здоров'ям груп населення, а також підрахунок частоти і поширеності хвороб та інших проблем, пов'язаних зі здоров'ям, в їхньому взаємозв'язку з різними факторами.

На публікації ВООЗ поширюється положення Протоколу № 2 Всесвітньої конвенції про авторське право. Заяву про дозвіл на передрукування або переклад публікацій ВООЗ частково або повністю слід направляти у відділ публікацій ВООЗ, Женева, Швейцарія.

Періодичні перегляди МКХ, розпочинаючи з Шостого (1948 рік), координувалися ВООЗ. По мірі розширення застосування класифікації в її користувачів з'явилося бажання брати участь у процесі її перегляду. Десятий перегляд — результат величезної міжнародної праці, співробітництва та компромісів.

В наш час діє Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (МКХ-10, ICD-10).

МКХ-10 (ICD-10) — на січень 2007 року є загальноприйнятою класифікацією для кодування медичних захворювань. Розроблена ВООЗ. Складається з 21-го розділу, кожен з яких містить підрозділи з кодами хвороб і станів.

• Клас I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби.

• Клас II. Новоутворення.

• Клас III. Хвороби крові, кровотворних органів і окремі порушення, які включають імунний механізм.

• Клас IV. Хвороби ендокринних систем, розлади харчування і порушення обміну речовин.

• Клас V. Психічні розлади і порушення поведінки.

• Клас VI. Хвороби нервової системи.

• Клас VII. Хвороби ока та його апарату.

• Клас VIII. Хвороби вуха та сосковидного відростка.

• Клас IX. Хвороби системи кровообігу.

• Клас X. Хвороби органів дихання.

• Клас XI. Хвороби органів травлення.

• Клас XII. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини.

• Клас XIII. Хвороби кістково-м'язевої системи і сполучної тканини.

• Клас XIV. Хвороби сечостатевої системи.

• Клас XV. Вагітність, пологи та післяпологовий період.

• Клас XVI. Окремі стани, які виникають у перинатальний період.

• Клас XVII. Вроджені аномалії (вади крові), деформації та хромосомні порушення.

• Клас XVIII. Симптоми, ознаки і відхилення від норми, які виявленні при клінічному і лабораторному огляді, як не класифіковані в інших рубриках.

• Клас XIX. Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин.

• Клас XX. Зовнішні причини захворюваності та смертності.

• Клас XXI. Фактори які впливають на стан здоров'я населення і частоту звертання в заклади охорони здоров'я.

Комп’ютерні діагностичні системи (КДС): ймовірнісні консультативні та експертні.

Процеси в медицині стали можливі для програмування вже наприкінці 50-х років XX сторіччя. З'явилися перші діагнос­тичні алгоритми — програми, у яких було використано баль­ний принцип (підрахунок балів за отримані на запитання від­повіді) кількісного оцінювання кожного симптому (запитан­ня). Бальна діагностика — відомий метод у медицині. Певний час діагностичні програми розроблялися в цьому напрямку. Такі програми мали консультативний характер, тому що не могли забезпечити високу ймовірність встановити правильний діагноз у зв'язку з відсутністю повної інформації про стан здоров'я пацієнта (наприклад, лабораторні й інструментальні дослідження). На ПК така програма представлена у формі тес­тового опитування. Мета кожного запитання — отримати ін­формацію про симптоми, наявні або відсутні в обстежуваного. Модуль збирання інформації побудовано за принципом діалогу — на запитання треба відповідати тільки "так" чи "ні". Ця ін­формація формує базу даних та обробляється програмним мо­дулем обробки й аналізу даних, після чого на екран подається діагностичне повідомлення. Сучасні вдосконалені бальні мето­дики використовують у скринінгових системах.

Досконаліші програми-тести використовують інші методи­ки діагностики (не бальні), включаючи в модуль обробки й аналізу даних імовірнісно-статистичні методи (наприклад, імовірнісний метод, що полягає в обчисленні імовірностей за­хворювання за формулою Баєса). Такі діагностичні програми називаються імовірнісними. Імовірність діагностики в них вища, ніж у бальних програм. Вони так само є консультатив­ними, тому що вирішальне слово залишається за лікарем.

Згодом з'являються діагностичні програми такого рівня, у яких алгоритм встановлення діагнозу наближений до мислен­ня лікаря, тобто вони мають такий програмний логічний апа­рат, що дає змогу порівняти з існуючим медичним досвідом симптоми, виявлені при обстеженні хворого, а також швидко виконати складну статистичну обробку клінічного матеріалу. Такі системи називаються експертними. Якщо в імовірнісних діагностичних програмах дані оброблялися на основі бази да­них, то в експертних уже присутні якісно нові бази даних, на­звані базами знань. Для обробки й аналізу даних база знань використовує досить складний математичний апарат. Таким чином, до початку 70-х років XX століття формуються різні типи напрямків автоматизованих систем діагностики захво­рювань і прогнозування результатів їх лікування, серед яких виділяють скринінгові та експертні системи.