У різний час українську воєнну розвідку очолювали:

   

 

09.06.1997 р. – вересень 2000 р.

генерал-лейтенант СМЄШКО Ігор Петрович

 

 

 

 

 

 

 

29.09.2000 р. – березень 2003 р.

генерал-полковник ПАЛІЙ Віктор Миколайович

 

  

 

13.03.2003 р. – січень 2008 р.

ГАЛАКА Олександр Іванович 

Перші спогади про бойове застосування підрозділів СПН ВМФ Перше навчання із застосуванням висадження диверсантів через Т. А. П. Ч. були проведені на Північному Флоті 22 жовтня 1938 року. Вийшовши із ПЧ через ТА, диверсанти перерізували протичовневу мережу, що захищала вхід у бухту Улисс, потай вийшли на берег, провели показові диверсійні дії й повернулися на човен Щ-112, що очікував їх на ґрунті. Ідея бойового застосування водолазного спорядження виникла під час створення засобів порятунку екіпажа з ЗПЧ. Якщо через торпедний апарат можна рятуватися, то чому не можна випускати диверсантів? Результати цих навчань розсекретили тільки на початку дев'яностих. Широкого застосування, не дивлячись на позитивні результати, цей метод тоді не одержав. Головним завданням застосування л. водолазного спорядження командування вважало порятунок екіпажа З.П.Ч.

Початок

Н априкінці липня 1941 року, коли встало питання про евакуацію водолазної школи з Виборга в Ленінград, начальник ЭПРОНа контр-адмірал Крилов Ф. И. (Фотій Іванович) доповідаючи зам. наркома ВМФ адміралові Исакову И. С. виразив думку, що в евакуаційній плутанині можна втратити коштовні, добре підготовлені водолазні кадри і запропонував створити з водолазів школи добре підготовлений загін розвідників. На чолі цього загону він запропонував поставити розумного і досвідченого водолазного фахівця, випускника ВМУ ім. М. В. Фрунзе лейтенанта Прохватилова Івана Васильовича. 11 серпня 1941 року нарком ВМФ підписав наказ №72 (похідний), у якому говорилося: 1. Сформувати при розвідвідділі штабу КБФ роту особливого призначення в складі 146 штатних одиниць, укомплектувавши її командирами і червонофлотцями-водолазами, що пройшли спеціальну підготовку у Військово-морській медичній академії і Управлінні ЭПРОНу. 2. Командиром Роти особливого призначення призначити лейтенанта Прохватілова Івана Васильовича, комісаром роти - політрука Мащенко Анатолія Федоровича. 3. Для керівництва і консультацій по водолазній справі виділити військлікаря 1 рангу Савичева Іллю Ілліча. 4. Штат увести в дію з 15.08.41 р., формування роти закінчити 25.08.41.

Місцем базування роти став острів Голодуй (нині острів Декабристів). Почалася облаштованість побуту. На прилеглій шкільній ділянці господарський командир наказал розбити городи, у Неві спеціально призначені червонофлотці на шлюпках збирали приголомшену після обстрілів рибу. Не змусило себе чекати і виконання бойових завдань. Про подвиги РОН написана чудова книга В.Л. Зарембовского і Ю.Н. Колесникова “Рота особливого призначення ”.

Перше хрещення

У вересні 1941 року фіни, форсувавши ріку Вуокса, зайняли плацдарм південніше Виборга. Вони захопили невеликий острів, відрізаючи відхід на судах частинам 23 армії з порту Виборг. Завдання вибити їх з острова одержала рота Прохватілова. Спочатку на острів були висаджені два розвідники в легководолазному спорядженні і по прокладеному кабелі доповіли, що можна починати операцію. П'ятдесят водолазів, користуючись цим кабелем як орієнтиром, дійшли до ворожого берега і, розгорнувшись для атаки, кинулися на ворожі позиції. Позиції відповіли мовчанням. Фіни пішли, знявши замки з гармат і кулеметів.

РОН проти ФАУ З даних розвідки стало відомо, що під Лугою німці будують стартові площадки для обстрілу блокадного Ленінграда ракетами ФАУ-1. Для коректування цих ракет у районі Стрельни противник почав зводити радіонавігаційну станцію. Ленінград могла спостигати доля Ковентрі і Лондона. Місто і так знемагало від обстрілів і бомбувань. Розвідники РОН, спостерігаючи за берегом з дамби Морського каналу, виявили закриту масксітями дорогу, на якій проглядався якийсь рух.

В одну з безмісячних ночей водолаз-розвідник Володимир Борисов, пройшовши під водою до ворожого берега, сховав в очеретах водолазне спорядження. Після цього, переодягшись у німецьку форму, пробрався до прохідного заводу "Пишмаш", до якого вела дорога. Спостерігаючи за противником, розвідник помітив, що до прохідної увесь час під'їжджають машини і візки. Вирішивши добути більше точну інформацію, Борисов, скориставшись тим, що до прохідної під'їхав черговий віз із ящиками, підскочив до нього позаду і підпер плечам, нібито втримуючи від падіння. Вартовий, бачачи таке положення з ящиками, не став перевіряти документи і відкрив шлагбаум. Коли візок зупинився у входу в цех, розвідник звалив ящик на плече і став ходити з ним по всьому заводі. Виявивши, що в одному із цехів монтують апаратури, Борисов повернувся до воза та допоміг розвантажити інші ящики, і на тій же підводі виїхав з території, привітно махнувши вартовому. Той посміхнувся невдачливому знайомому і порадив краще вантажити апаратури, щоб не потрапити під трибунал. Уночі під водою добрався до катера, що чекав. Отримані дані були негайно передані в штаб і станція та стартові площадки були знищені нашою авіацією і артилерією.