- •17 Січня 1805 р. Відбулося відкриття Харківського університету.
- •1817 Р. Існувала КиєвоМогилянська академія. Київська духовна
- •4 Серпня 1820 р. Гімназію вищих наук було засновано в Ніжині.
- •1 Зербіно Дмитро. Таланти для науки. Як їх шукати? // Віче. – 2000. –
- •1848 Р. Першого з’їзду діячів української культури і науки (Собор
- •XVIII – першій половині XIX ст. Це духовенство у своєму середо
- •1859 Р. В Києві на Подолі. Дозвіл на це дав попечитель, куратор Київ
- •1876 Р. Назавжди виїхати за кордон.
- •1917). Матеріальна підтримка ними діячів української культури,
- •1899 Р., було відкрито ще один український осередок – книгарню
- •1000 Крб. В.Тарновський (Молодший) зібрав багато рукописів та ма
- •1873). Товариство організовувало переважно по селах бібліотеки,
- •1868 Р. Заходами народовців на чолі з одним із своїх лідерів
- •1901 Р. У Житомирі просвіта вимагала для українського народу про
- •1893 Р. Свою першу поетичну збірку «На крилах пісень» видала Леся
- •1913 Р.) діяльність м.Грушевського пов’язана з Львівським
- •1905–1907 Рр. Саме тоді царській уряд був змушений скасувати на
- •XX ст. Й у Наддніпрянській Україні знову почалось відродження ук
1817 Р. Існувала КиєвоМогилянська академія. Київська духовна
Лекція 16. Культура України в XIX – на початку XX ст.
академія проіснувала 100 років. На початку 1920 р. зі встановленням
радянської влади вона була ліквідована. Багато її випускників не
залишалися на церковній службі, а влаштовувалися працювати до
світських установ. Деякі з них стали відомими діячами української
культури: письменник І.С.НечуйЛевицький (1838–1918), компо
зитор П.Є.Козицький (1893–1960), хоровий диригент і композитор
О.А.Кошиць (1875–1944), академік ВУАН К.Г.Воблий (1876–1947),
академік УАН М.І.Петров (1840–1921).
Справа заснування університету в Києві затягнулася на декілька
десятиліть. Цьому протидіяли польські сили, які не бажали втрачати
свої традиційні впливи на Правобережній Україні. Лише після при
душення польського повстання 1830 р. відбулося відкриття в «Півден
ноЗахідному краї» російського університету. Це набуло великого
політичного звучання. Київський університет було відкрито 15 лип
ня 1834 р. замість польського ліцею, переведеного з Кременця, під
офіційною назвою «Університет св. Володимира». За сподіваннями
уряду, він мав остаточно «придушити дух окремої польської націо
нальності і злити її з загальним російським духом» і, таким чином,
виконував функції форпосту для поширення російської освітньої
системи в західних губерніях. Про українців уже ніхто не згадував.
Але незважаючи на це, університет долучився до справи українсько
го національнокультурного відродження.
Спочатку університет мав у своєму складі два факультети – філо
софський і юридичний, на яких вчилися чотири роки. Філософський
факультет ділився на історикофілологічне і фізикоматематичне
відділення, які в 1835 р. виділилися у самостійні факультети. В 1841
р. було відкрито медичний факультет. Студентський контингент в
університеті протягом 1834–1841 рр. збільшився з 62 до 651 чоловік.
До 1861 р. з нього вийшло 1500 вихованців. У 1860 р. при універси
теті засновано дворічні педагогічні курси для підготовки вчителів.
До 1842 р. університет, не маючи власного приміщення, містився
на Печорську в кількох приватних будинках. В 1842 р. він був пере
ведений у нове приміщення, побудоване в стилі російського класи
цизму за проектом і під керівництвом архітектора, академіка Вікен
тія Івановича Беретті (1781–1842).
Першим ректором Київського університету став професор
М.О.Максимович – вченийенциклопедист, природознавець, історик,
фольклорист і літературознавець, друг М.В.Гоголя і Т.Г.Шевченка.
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
До Києва М.Максимович працював професором кафедри ботаніки в
Московському університеті. Відома його двотомна книга «Основи бо
таніки». Крім того, М.Максимович був пристрасним шанувальником
історії та культури українського народу. Він стояв біля витоків ук
раїнської фольклористики, яку, по суті, започаткував своїми фолькло
ристичними працями («Малоросійські пісні», 1827 р.; «Українські на
родні пісні», 1834 р.; «Збірник українських пісень», 1849 р.).
М.Максимович був ректором всього рік – в 1834–1835 рр., потім –
деканом філософського факультету. В 1845 р. він пішов у відставку
і жив у себе на хуторі Михайлова Гора біля с. Прохорівка під Кане
вом.
На Півдні України центром освіти став Рішельєвський ліцей, зас
нований 1 травня 1817 р. в Одесі і названий в честь герцога А.Е.Рі
шельє дю Плессі – градоначальника Одеси і генералгубернатора
Новоросійського краю (1803–1814). До 1820 р. викладання в ліцеї
велось французькою мовою.
Стан пореформеної країни гостро потребував створення на Півдні
України вищого навчального закладу. Крім фінансових проблем,
існували й інші. Одна з них була висловлена міністром освіти:
«...Далекоглядність уряду вимагає ні в якому разі не створювати но
вих університетів у великих містах, де будьякий нагляд за студента
ми незрівнянно важчий і де вони перебувають під впливом дуже не
надійної частини населення». Лише в 1864 р. було прийняте рішення
про заснування в Одесі Новоросійського університету, який було
відкрито 1 травня 1865 р. на базі Рішельєвського ліцею. У 1875 р.
засновано університет у Чернівцях.
