42. Нормування видатків соціально-культурних установ. Види норм.

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи.

Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків.

Норма видатків - це величина затрат на планову розрахункову одиницю (наприклад на один клас, одного вихованця, на один квадратний метр площі). Норми затрат встановлюються за однорідними видатками і однотипними установами.

Розрізняють такі види норм за економічним змістом:

1. Натуральна норма – це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю.

Найбільш прийнятна при розрахунку(ах) на харчування в лікарнях, будинках дитини,будинках інвалідів та престарілих, дитячих дошкільних закладах, виходячи з необхідного набору продуктів харчування на один ліжко-день, дитино-день з подальшим переведенням у грошове вираження при плануванні й фактичному використанні коштів.

2. Грошова – це матеріальна норма, переведена в грошову форму по держцінам, тобто вартісне вираження натуральної норми.

За методами створення грошової норми вони бувають:

Індивідуальна –по цій нормі складають кошториси бюджетні установи. Використовуються для звітного планування, яке здійснюється фінорганами.

Комбінована – об’єднує групу індивідуальних норм перерахованих на розрахункову одиницю, яка характеризує виробничу діяльність закладів даного типу( при визначенні витрат на утримання шкіл – класи).

Типова – розраховують не на розрахункову одиницю, а в цілому на конкретний заклад в розрахунку на рік. Їх використовують при плануванні витрат на утримання масових закладів (сільрада, бібліотеки).

За юридичним змістом:

Обов’язкова – встановлюється актами вищих органів Держвлади та управління( наприклад ставки ЗП).

Розрахункова – середні витрати на розрахункову одиницю ( кількість стаціонарних лікарень, ліжок, кількість поліклінік, учбових закладів – сітьові показники).

Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, вирізняють дві основні групи норм: матеріальні і фінансові.

Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на одну дитину в дитячому садку, на одне ліжко в лікарні, норма видатків палива з розрахунку на один метр кубічний приміщення. Матеріальні норми диференціюються за видами бюджетних установ.

Фінансові норми - це грошовий вираз матеріальної норми, виходячи із діючих державних цін. Фінансова норма також диференціюється за видами затрат.

Розглядаючи фінансову норму, необхідно виділити поняття – бюджетна норма. Якщо фінансова норма відображає усю суму грошових затрат на розрахункову одиницю, то бюджетна норма відображає ту частку видатків, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обгрунтування планування витрат, що направляються з бюджету на соціально-культурні заходи, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку (нормативи мають відображати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів). Зазначені нормативи встановлюють КМУ, як правило на 5-10 років. Вони можуть визначатися на 1 жителя, одного учня, одну установу. Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання соціально-культурних закладів є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями.