Пігментація зубів та наліт.
Зміна кольору зубів може бути викликана різноманітними патологічними станами пульпи зуба. а також наслідком ендодонтичного лікування. До зовнішніх факторів, що викликають зміну кольору емалі, належать харчові (кава, чай, черемха, чорниці) і лікарські речовини. При полоканні порожнини рота розчинами етакридину лактату і перманганату калію зуби можуть набути жовтого або коричневого відтінку, а при полоканні розчином хлоргексидину біглюконату - чорного. Коричневий і навіть чорний наліт на зубах спостерігається у курців.
Білий зубний наліт утворюється через недотримання правил гігієни. Він вкриває пришийкові ділянки коронок зубів та міжзубні проміжки і складається переважно з бактерій, десквамованого епітелію, лейкоцитів, залишків їжі. Білий наліт легко знімається під час чищення зубів, після зняття налету під ним виявляється зубна бляшка, яка легко забарвлюється розчином Люголя, фуксину та ін.
Зубна бляшка не змивається і не знімається під час чищення зубів, а лише за допомогою екскаватора і гачків. Вона утворюється вже через 6 юдин після ретельного чищення, досягає 80-90 % своєї маси через 5-6 днів і максимуму • через 30 днів. Зубна бляшка відіграє провідне значення у розвитку карієсу і захворювань крайового пародонтиту, тому її необхідно ретельно зчищувати.
У дітей та підлітків на вестибулярних поверхнях переважно фронтальних зубів іноді спостерігається зелений наліт (наліт Престлея), який виникає через діяльність хромогенних бактерій, що містять хлорофіл (найчастіше - це грибок Lichen dentalis). Існує також думка, що зелений наліт є наслідком утворення сульфометгемоглобіну. який виділяється за умови кровоточивості ясен.
Лікування. Щільний наліт, бляшку, наліт курців знімають екскаватором, а потім - полірами, гумовими чашечками, спеціальними щітками й абразивними пастами (шо містять порошок пемзи чи фосфат-цементу), пастами із серії "Полідент", засобом Белагель Р (ф-ма ВладМиВа) чи Superpolish (Have Neos Dental, Швейцарія) і Dentartrol Ultra (Septodont, Франція). Зрідка можна використовувати відбілюючі засоби.
Гіперестезія твердих тканин зубів.
Терміном "гіперестезія" прийнято називати підвищену больову чутливість твердих тканин зуба до дії температурного, хімічного, механічного подразників. Найчастіше це явище спостерігається при патології зубних тканин некаріозного походження, а також при карієсі і захворюваннях пародонту. Окрім больової реакції зубів, що виникає внаслідок дії місцевих подразників (так звана несистемна гіперестезія), біль в зубах може виникати і в зв'язку з деякими патологічними станами організму (системна або генералізована гіперестезія). Остання спостерігається у 65 % хворих з підвищеною больовою реакцією в зубах. Механізм виникнення болів при захворюваннях пародонту пояснюється оголенням шийки зуба і цементу кореня в результаті атрофії ясен. При патологічному стиранні, клиноподібному дефекті, ерозії і травмах біль виникає внаслідок безпосереднього контакту оголеного дентину із зовнішнім середовищем.
За даними літератури слід вважати, що біль в зубах може виникати при:
анатомічному порушенні цілісності емалі;
захворюваннях пародонту, що супроводжуються оголенням шийки зуба і цементу кореня;
нервово-психічних захворюваннях, ендокринних розладах, порушенні обміну речовин та інших захворюваннях внутрішніх органів, коли розвивається так звана системна гіперестезія, що характеризується больовою чутливістю більшості або всіх зубів (Ю.А.Федоров, 1970).
Обстеження хворого з гіперестезією починають зі збору анамнезу. При опитуванні особливу увагу звертають на те, які подразники викликають біль. Дані про перенесені захворювання і загальний стан здоров'я у хворого гіперестезією стоматолог отримує як із анамнезу, так і шляхом консультацій з іншими спеціалістами.
Огляд зубів проводять при доброму освітленні, краще з допомогою лупи. Крім цього можна застосовувати світло фото-полімерної лампи Це дозволить побачити можливі дефекти в емалі, невидимі неозброєним оком. Особливу увагу звертають на стан приясенного краю, який в нормі повинен доходити до шийки зуба і прикривати її. Слід уточнити, які подразники викликають больову реакцію. Для цього поперемінно до всіх поверхонь зуба прикладають ватний тампон, змочений холодною водою, ефіром, 1 % розчином хлористо-водневої кислоти, 4 % розчином глюкози. Реакцію на механічні подразники перевіряють дотиком стоматологічного зонду до поверхні зуба.
При гіперестезії слід також визначити реакцію пульпи на електрострум (електродонтодіагностика), так як при багатьох патологічних процесах некаріозного походження в зубах спостерігаються признаки гострого пульпіту без різко виражених симптомів.
Якщо виявлена патологія в емалі і дентині або захворювання пародонту, лікар ставить відповідний діагноз з поміткою "гіперестезія" і проводить патогенетичне і симптоматичне лікування цього захворювання.
В тих випадках, коли видимої патології в твердих тканинах зуба і пародонті не виявлено, може бути поставлений діагноз "гіперестезія" з зазначенням основного захворювання, з яким можна пов'язати підвищену чутливість в зубах. Проводять комплексне лікування, включаючи також лікування основного захворювання.
Класифікація гіперестезії дентину розроблена Ю.А.Федоровим і співавторами (1981):
І. По розповсюдженості гіперестезія дентину ділиться на дві форми:
Вогнищева форма - проявляється переважно в ділянці одного або декількох зубів, частіше при наявності одиночних каріозних порожнин і при клиноподібних дефектах, а також після препарування зубів під штучні коронки, вкладки.
Генералізована форма проявляється в ділянці більшості або у всіх
зубів, частіше при оголенні шийок і коренів зубів при захворюваннях пародонту, патологічному стиранні зубів, при множинному карієсі зубів, а також при множинній і прогресуючій формі ерозії зубів.
ІІ. За походженням гіперестезію дентину можна поділити на дві групи.
1. Гіперестезія дентину, пов'язана з втратою твердих тканин зуба:
а) в області каріозних порожнин.
б) що виникає після препарування тканин зуба під штучні коронки, вкладки і т.д.
в) супутнє підвищене стирання твердих тканин зуба і клиноподібним дефектам,
г) при ерозії твердих тканин зуба.
2. Гіперестезія дентину не пов'язана з втратою твердих тканин
зуба:
а) гіперестезія дентину оголених шийок і коренів зубів припародонтозі та
інших захворюваннях пародонту.
б) гіперестезія дентину інтактних зубів, супутня загальним порушенням в
організмі.
ІІІ. За клінічним перебігом розрізняють три ступені гіперестезії дентину:
ступінь — тканини зуба реагують на температурний (холод,тепло) подразник, поріг електрозбудливості дентину змінюється в межах 5-8 мкА:
ступінь — тканини зуба реагують на температурний і хімічний (солене. солодке, гірке) подразники, поріг електрозбудливості дентину 3-5 мкА:
ступінь — тканини зуба реагують на всі подразники (включаючи тактильний), поріг електрозбудливості дентину досягає 1,5-3,0 мкА.
Як вважають автори, користуючись цією класифікацією, можна полегшити диференційну діагностику і визначити вибір найбільш раціональних методів ліквідації гіперестезії твердих тканин зубів.
Лікування. В практиці стоматолога основне місце займає місцеве лікування гіперестезії. Запропоновані для цього засоби можна поділити на наступні групи:
Припікаючі засоби - речовини, які руйнують органічну субстанцію твердих тканин зуба. Це - розчини нітрату срібла і хлориду цинку, які застосовуються для лікування гіперестезії шийок молярів і других премолярів. Найчастіше використовують 30 % водний (а краще - аміачний) розчин нітрату срібла. Після обробки шийок зубів розчином нітрату срібла його слід відновити 10 % розчином формаліну, 4 % розчином гідрохінону або евгенолом (при цьому зуби забарвлюються в чорний колір).
Передні зуби так само обробляють 10 % розчином хлориду цинку, а для його нейтралізації використовують пасту із гідрокарбонату натрію, замішаному на гліцерині. Я кальцію впродовж 5-6 сеансів наносити на зуби фторлак (Ю. А.Федоров, 1970).
Г.К.Лебедева (1975) рекомендує здійснювати електрофорез 10 % розчину глюконату кальцію, а після цього - аплікації 1 % розчину фториду натрію.
Можна використовувати ще таку методику ремінералізуючої терапії: проводити аплікації препаратів кальцію або 3 % розчину ремоденту на 15-20 хв. (або полоскати рот упродовж 3-5 хв.). а під час кожного третього відвідування після цих двох аплікацій поверхню обробити 1-2 % розчином фториду натрію або фторлаком. При цьому всередину впродовж місяця призначають глюконат кальцію по 0,5 г 3 рази на день.
При підвищеній збудливості пацієнта призначають заспокійливі препарати: броміди, препарати валеріани, малі транквілізатори тощо.
При лікуванні системної гіперестезії, як правило, через 5-7 процедур настає поліпшення, а через 12-15 процедур вона зникає. Але через 6-8-12 місяців гіперестезія може виникнути повторно, тому в таких випадках курс лікування необхідно повністю повторити.