Життєвий шлях

Федір Іванович Тютчев народився 23 листопада 1803 року в селищі Овстуг Орловської губернії (Брянська область) в родині поміщика. Як заведено в дворянських сім'ях, хлопчика навчали вдома. З 1810 року родина оселилась в Москві, батьки запросили вихователем до Федора поета і перекладача С.Раїча, який велику увагу приділяв розвиткові його літературних здібностей. Федір почав рано писати: у чотирнадцять років він зробив вдалий переклад віршів давньоримського поета Горація. Через рік вірші Тютчева з'являються у друці. У неповних шістнадцять років він стає студентом словенського відділення Московського університету. Коло інтелектуальних інтересів Тютчева було дуже широким і охоплювало не лише літературу, а й історію, філософію, математику, природничі науки. У Тютчева-поета було широке коло шанувальників. Про його вірші розмовляють, читають на літературних вечорах, друкують в "Працях Суспільства шанувальників російської словесності".

Достроково закінчивши університет (за 2 роки) на відмінно і отримавши ступінь кандидата, Тютчев за порадою матері в 1822 році вступає на службу до Державної колегії закордонних справ і як дипломат виїжджає до Німеччини. Важливу роль у його творчій біографії відіграло спілкування з німецьким філософом-ідеалістом Шеллінгом, праці якого справили великий вплав на розвиток німецького романтизму. Найпривабливішою для романтиків була ідея тотожності людського духу і природи, вони прагнули поєднати в єдине ціле науку, релігію, літературу, повсякденне життя, поезія ставала для них новою формою людського буття. Таке світобачення відтворено у багатьх віршах Тютчева.

Близькі стосунки єднали Тютчева з німецьким поетом Генріхом Гейне. На творчість Гейне Тютчев відгукувався до кінця життя. Обом поетам властиві витонченість думки і любов до парадоксів, вони схожі прагненням до вишу­каності думки та її афористичності, до глибини світо­сприйняття. Тютчев робить переклади віршів Гейне, пише власні твори, які починаючи з кінця 20-х і до середини 30-х років XIX ст. з'являють­ся у російських журналах і альманахах. Це "Весняна гроза", "Літній вечір", "Видін­ня", "Сни", "Ціцерон", "Останній катаклізм", "Весняні води", "Silentium!" та ін.

Визначною подією була публікація в пушкінському журналі "Современник" за 1836 р. добірки з 24 творів під заголовком "Вірші, надіслані з Німеччини" за підпи­сом "Ф.Т.", які мали величезний успіх. У 40-ві роки поетичні твори Тютчева майже не з'являються на сторінках періодичних видань. Част­ково це пояснюється тим, що він не вважав себе профе­сійним поетом і не шукав слави.

Двадцять два роки Тютчев прожив за кордоном, інколи ненадовго приїжджав в Росію. У 1844 p., повернувшись до Росії, поет оселився в Петербурзі, продовжив служ­бову кар'єру і заняття літературною творчістю. Певну роль у популяризації його лірики відіграла стаття М. Некрасова "Російські другорядні поети" (1850). У ній ім'я Тютчева відне­сено до небагатьох блискучих явищ у російській поезії й поставлено поряд з іменами О. Пушкіна і М. Лєрмонтова.

Перше видання його поезій з'явилося 1854 р. з ініціа­тиви І. Тургенева і мало успіх. Друга збірка віршів вий­шла 1868 p., але була сприйнята досить стримано, мож­ливо, тому, що популярністю користувалася поезія гро­мадянського звучання.

Помирає Федір Тютчев в Петербурзі 15 липня 1873 року.

На формування Тютчева-поета вплинули такі величні постаті у світовій літературі, як Й.-Ф, Шіллер, Й,-В. Гете, Дж.-Г. Байрон, О. Пушкін.