1.2. Організаційно-правові засади діяльності Національного банку України

Правовий статус Національного банку України закріплюється Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законодавчими актами.

За статусом Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та іншими законами України [2].

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності – Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про національний банк України» керівними органами Національного банку є Рада Національного банку та Правління Національного банку.

Національному банку за ст. 93 Конституції України надано право законодавчої ініціативи.

Національний банк є економічно самостійним органом. Він є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності.

Свою діяльність Національний банк здійснює на засадах незалежності та економічної самостійності. Проте цей головний орган банківської системи України за своїм правовим статусом є залежним від Президента України та Верховної Ради України [3, ст. 40].

Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України.

Крім того, Національний банк виконує такі функції:

- відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

- монопольно здійснює емісію національної валюти У країни та організовує її обіг;

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

- встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

- здійснює банківське регулювання та нагляд;

- веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

- веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

- здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

- складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

- представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

- здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

- забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

- аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

- організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

- реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

- бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

- визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

- здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

- здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом [4].

Функції Національного банку України можуть бути як внутрішніми, що здійснюються в межах України, так і зовнішніми у разі представлення інтересів України і Національного банку у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків [5, ст. 124].

Основною для Національного банку є закріплена ст. 99 Конституції України функція забезпечення стабільності грошової одиниці нашої держави — гривні. Забезпечення стабільності національної валюти по суті є завданням, на здійснення якого спрямована вся діяльність Національного банку України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності. Він здійснює надані йому повноваження для захисту грошової одиниці, як і всієї грошової системи в Україні, узгоджуючи свої дії з іншими суб’єктами державної влади, виходячи із завдань грошово-кредитної політики держави, макроекономічного аналізу, вживає необхідних заходів, щоб ефективно впливати на загальну кредитно-грошову ситуацію в економіці.

Для реалізації цього завдання Національний банк наділений відповідними повноваженнями згідно з Законом про Національний банк України [2].

Функція визначення та проведення грошово-кредитної політики. Згідно зі ст. 100 Конституції України визначення основних засад грошово-кредитної політики в нашій державі покладено на один з керівних органів Національного банку — Раду Національного банку України, яка розробляє і вносить для інформування до 15 вересня на розгляд Верховної Ради України основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням.

У процесі здійснення грошово-кредитної політики Національний банк використовує певний інструментарій, що охоплює визначення норм обов’язкових резервів, процентну політику, рефінансування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання імпорту та експорту капіталу [6].

Національний банк України встановлює комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів. Розмір обов’язкових резервів установлюється єдиним для банків та інших фінансово-кредитних установ у процентному відношенні до загальної суми залучених коштів у національній та іноземній валютах. Нормативи обов’язкового резервування коштів встановлюються з метою підтримання на певному рівні кількість грошової маси в обігу.

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що Національний банк визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій [7, ст. 38].

Якщо центральний банк проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, Національний банк знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює кредитну діяльність комерційних банків.

Рефінансування комерційних банків, як інструмент грошово-кредитної політики, тісно пов’язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції центрального банку як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту коштів. Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів [3, ст. 66].

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національний банк України», законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та системи валютного регулювання Національний банк регулює експорт та імпорт капіталу.

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування.

Система нагляду Національного банку України спрямована на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків. До зовнішніх ризиків відносяться ризик ліквідності (нездатності банку забезпечити безперебійну оплату своїх зобов’язань перед клієнтами); валютний ризик (збитки від несприятливої зміни валютного курсу); ризик облікового процента (збитки від зміни кредитної ставки, що встановлюється по кредитах Національного банку); ризик по цінних паперах (збитки від зміни курсу цінних паперів, що перебувають у банківському портфелі).

До внутрішніх ризиків відносяться комерційні ризики, пов’язані з кваліфікацією персоналу, виконавською дисципліною та діловими якостями керівників. На зниження внутрішніх ризиків спрямовані порядок реєстрації та ліцензування банків, інспектування діяльності комерційних банків працівниками банківського нагляду Національного банку України.

Чинним законодавством України, зокрема ст. 34 Закону про Національний банк України, Національному банку надане виключне право випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу. У зв’язку з цим Національний банк здійснює емісію грошей, визначає порядок ведення касових операцій у господарському обороті країни, організовує виготовлення банкнот і монет та встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей.

З метою обмеження готівково-грошового обігу Національний банк України використовує такі методи його регулювання, як лімітування залишків грошей в касах підприємств і організацій, визначення норм і цілей використання грошей з виручки, встановлення порядку і строків здачі виручки в банк, контроль за дотриманням касової дисципліни. На досягнення цієї мети спрямовані, зокрема, Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436/95 та нормативні акти Національного банку, що регламентують касові операції господарюючих суб’єктів.

У сфері валютного регулювання Національний банк України здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України, складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України, контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України, визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам, нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування, установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ