21 Грудня 2000 року було прийнято новий Закон України "Про банки і банківську діяльність", який набрав чинності з 1 січня 2001 року.

Банківська гарантія.

Банківська гарантія — самостійне і незалежне письмове зобов'язання банку-гаранта

виплатити грошову суму в розмірі, визначеному в гарантії, бенефіціару гарантії у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання з боку третьої особи (принципала).

Учасниками відносин з приводу банківської гарантії є:

• принципал — особа, на прохання якої надається банківська гарантія;

• банк-гарант — банк, який надає гарантію, тобто бере на себе зобов'язання за настання обставин, вказаних у гарантії, здійснити платіж зазначеній в ній особі;

• бенефіціар — особа, зазначена в банківській гарантії, за вимогою і на користь якої банк- гарант здійснює платіж.

3. Форми страхування валютних ризиків у зовнішньоекономічних контрактах.

Провідною відмінною рисою міжнародних грошових зобов'язань виступає принцип номіналізму, який виражається в тому, що боржник за грошовим зобов'язанням (платник) зобов'язаний повернути (сплатити) ту суму коштів, яка з нього номінально вимагається, і в тій валюті, в якій вона виражена. По суті згідно принципу номіналізму вважалось, що ризик втрат від девальвації валюти борру і відповідно валюти платежу несе кредитор. В той же час у сучасних умовах грошового і торгового обігу, взаємопов'язаності політичного і економічного життя різних держав і їх всебічної взаємодії рух на ринках валют і цінних паперів характеризується великою інтенсивністю, що призводить не тільки до знецінення валют, а й до значного підвищення їх вартості. Отже, ризику втрат піддаються обидві сторони у грошових зобов'язаннях. Учасники міжнародних фінансових зобов'язань піддаються різноманітним комерційним ризикам. Особливе місце серед комерційних ризиків займають валютні ризики.

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, які загрожують учасникам ЗЕД. Валютні ризики — це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту або кредитної угоди і здійсненням платежу по ній. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання в зазначений період. Валютні ризики загрожують обом сторонам угоди.

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

1. Односторонні дії одного з партнерів.

2. Операції страхових компаній, банківські й урядові гарантії.

3. Взаємна домовленість учасників угоди.

Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає зміни, що відбуваються у світовій економіці й валютній системі в цілому. Найбільш простим і найпоширенішим методом страхування валютних ризиків були золоті й валютні захисні застереження, які почали застосовуватися після Другої світової війни.

Золоте застереження засноване на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання контракту і перерахуванні суми платежу пропорційно до зміни золотого вмісту на дату виконання. Використовували пряме і непряме золоті застереження. При прямому застереженні сума зобов'язання вимірювалась у ваговій кількості золота; при непрямому - сума зобов'язання, виражена у валюті, перераховувалася пропорційно до зміни золотого вмісту цієї валюти (зазвичай

• долара).

Валютне застереження — умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти застереження з метою страхування валютного абокредитного ризику експортера або кредитора. Найбільш поширена форма валютного застереження – незбігання валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер або кредитор зацікавлений у тому, щоб за валюту ціни вибиралася найбільш стійка валюта або валюта, підвищення курсу якої прогнозується, тому що при здійсненні платежу підрахунок суми платежу виконується пропорційно до курсу валюти ціни. Звідси випливає, що в умовах нестабільності плаваючих валютних курсів цей метод страхування валютних ризиків є неефективним. Такий самий висновок для іншої форми валютного застереження — коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а сума платежу ставиться в залежність від більш стабільної валюти застереження.

Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці набули поширення багатовалютні застереження. Багатовалютне застереження — умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу кошика валют, що заздалегідь вибираються за згодою сторін.

Іншими формами багатовалютного застереження є:

• Використання як валюти платежу декількох валют із погодженого набору, наприклад: долар, євро, швейцарський франк і фунт стерлінгів.

• Опціон валюти платежу — на момент укладання контракту ціна фіксується в декількох валютах, а при настанні платежу експортер має право вибору валюти платежу.

Обмеженість застосування валютного застереження взагалі (і багатовалютного зокрема) полягає в тому, що воно страхує від валютного й інфляційного ризику лише тією мірою, якою зростання товарних цін відображається на динаміці курсів валют. У світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження.

Товарно-цінове застереження — умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику.

Валютний опціон — угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати або продавати валюту за визначеним курсом протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю. Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від втрат, пов'язаних зі зміною курсу валюти.

Форвардна валютна операція — продаж або покупка певної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди зазвичай виступають банки і корпорації. Форвардні валютні операції використовують також імпортери. Якщо очікується зростання курсу валюти, у якій імпортер здійснює платежі за контрактом, то імпортеру вигідно купити цю валюту сьогодні за курсом форварда, навіть якщо він вищий за реальний ринковий курс, але при цьому захистити себе від ще більшого зростання курсу цієї валюти на день платежу за контрактом.

Форвардні валютні, кредитні й фінансові операції є альтернативою для біржових ф'ючерсів і опціонних операцій. Валютний ф'ючерс — термінова біржова угода, що є угодою купівлі- продажу певної валюти за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди, з виконанням через визначений термін.

Для страхування зовнішньоекономічних угод використовуються також операції «своп» які поєднують готівкову купівлю-продаж з одночасним укладанням угоди на певний строк. Існує декілька типів операцій "своп": валютні, процентні, боргові, із золотом і їх різні поєднання. Валютна операція "своп" — це купівля іноземної валюти на умовах "споп" в обмін на вітчизняну валюту з подальшим викупленням. Угоди "своп" зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції — обсяги вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті збігаються.

В МПП в якості колізійної прив’язки часто використовують таку формулу прикріплення як закон валюти боргу. Це означає, що при вирішенні питання про вибір компетентного права може бути використано принцип застосування права тієї держави, до якої відноситься валюта платежу.

Серед нормативно-правових актів України, що регулюють порядок укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) важливе значення в цій сфері мають Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указ Президента «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України», Постанова КМУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».