Смертна кара

Відтоді як ув'язнення перетворилося на головний засіб кримінального покарання, смертний вирок зазнає дедалі більшої критики. Страчувати людей за вчинені ними злочини здавалося варварством більшості реформаторів. Більше того, здійснення смертного вироку унеможливлює виправлення судової помилки, якщо раптом з'являться докази, що людину звинуватили несправедливо.

Сполучені Штати залишилися чи не єдиною західною країною, в якій смертний вирок ще застосовується. Власне, він був уже скасований Верховним Судом у 1972 р., але 1976 року поновлений. У багатьох штатах знову почали страчувати засуджених. Число людей, яким ухвалюється смертний вирок, зростає з кожним роком, але апеляції та інші чинники поки що сприяють зменшенню числа дійсно страчених.

У багатьох інших країнах громадськість вимагає поновити смертну кару, принаймні за деякі найтяжчі злочини (такі як тероризм або вбивство поліцая). Опитування громадської думки у Великій Британії повсякчас засвідчують, що більшість населення хотіла б поновити смертну кару. Чимало громадян щиро вірять у те, що страх смерті стримуватиме потенційних убивць, та хоча подібні суперечки тривають, існує мало або й взагалі немає жодних доказів на підтвердження цієї думки. У країнах, де смертну кару скасовано, не спостерігається помітного зростання кількості вбивств. Хоча Сполучені Штати смертної кари не скасували, рівень убивств там зберігається вищим, аніж у будь-якій іншій країні індустріалізованого світу.

Звичайно, наполегливість громадської думки з цього питання, напевно, більше віддзеркалює її емоційне ставлення до вбивць, аніж переконаність, що смертна кара може слугувати засобом стримування. Люди, певно, вважають, що той, хто відбирає в когось життя, і сам заслуговує відповідної кари. Існує й альтернативний погляд, а саме, що суспільство не має морального права карати своїх громадян смертю хоч би за які злочини. Саме цей, другий, погляд разом із відсутністю ефекту стримування і визначив поведінку більшості західних законодавців.

Гендер і злочинність

Як і інші галузі соціології, кримінологічні дослідження спершу традиційно нехтували половиною населення. В багатьох підручниках із кримінології досі фактично нічого не сказано про жінок, окрім розділів, присвячених зґвалтуванню та проституції, а більшість теорій девіації також майже повністю ігнорують жінок. Візьмімо, наприклад, Мертонову концепцію соціальної структури та аномії. Прагнення "домогтися успіху", як вважають, притаманне фактично кожному в сучасних суспільствах. Отже, цілком логічно припустити, що жінки мають кількісно переважати чоловіків у різних визначених Мертоном категоріях девіації, включаючи й злочинність, оскільки для жінок існує набагато менше можливостей "вийти в люди", аніж для чоловіків. А проте рівень злочинності серед жінок надзвичайно низький або ж таким здається. Та навіть коли жінки з якоїсь причини менш схильні до девіантної поведінки, це аж ніяк не є підставою для того, щоб оминути їх увагою.

Рівні злочинності серед чоловіків і жінок

Статистичні дані про злочинність з погляду статі вражають. Наприклад, існує величезний дисбаланс у співвідношенні пропорцій чоловіків і жінок, що сидять у в'язницях, і то не тільки у Британії, а й у всіх індустріалізованих країнах. Жінки складають лише три відсотки від ув'язнених у британських тюрмах. Існує також контраст між видами злочинів, скоєних чоловіками та жінками, принаймні за даними офіційної статистики (див. таблицю 8.2). Жіночі правопорушення майже ніколи не включають акти насильства і чи не завжди незначні. Дрібні крадіжки, як то крамничні, і порушення громадського порядку, такі як поява на людях у нетверезому стані або проституція, — ось найпоширеніші жіночі злочини (Flowers, 1987).

Звичайно, може бути, що реальна різниця в рівнях злочинності між статями менша, аніж показує офіційна статистика. Наприклад, поліція та інші представники влади можуть дивитися на жінок-правопорушниць як на менш небезпечних, ніж чоловіки, й нехтувати їхню поведінку, за яку чоловіки були б заарештовані. Статистика потерпілих дозволяє перевірити це припущення. В одному з досліджень, проведеному в Сполучених Штатах, матеріали "Національного огляду злочинності" за 1976 р. порівнювалися зі статистикою ФБР, аби з'ясувати, чи є між ними якась різниця щодо частки жінок, які брали участь у злочинній діяльності (Hindelang et al., 1978). Щодо скоєних жінками серйозних злочинів різниці майже не було, статистика ФБР показувала лише трохи вищі пропорції злочинності, аніж "Огляд". Деякі спостерігачі дійшли висновку, що частка жінок, які скоюють "чоловічі" злочини, такі як пограбування, має тенденцію зростати, але прямих доказів цьому немає.

В ЯКИЙ СПОСІБ СТРАЧУЮТЬ ЛЮДЕЙ

СПОСІБ: Страта на електричному стільці. Застосовується в: Дванадцяти американських штатах. Що відбувається: В'язня прив'язують до стільця. Електроди приєднують йому до голови й ніг, і крізь тіло пропускають струм напругою від 1500 до 2000 вольт.

СПОСІБ: Газова камера. Застосовується в: П'ятьох американських штатах. Що відбувається: Під стільцем жертви розміщують контейнер із сірчаною кислотою, куди вкидають гранулу ціаніду. Після цього герметично закриту камеру наповнює смертельно отруйний газ, і жертва в конвульсіях помирав.

СПОСІБ: Смертельна ін'єкція. Застосовується в: Тридцяти двох американських штатах. Що відбувається: Засудженому впорскують смертельно отруйні хімічні речовини; в багатьох штатах спочатку застосовують анестезуючий засіб, що присипляє в'язня, потім — релаксант м'язів, який призупиняє роботу легенів, і, нарешті, остання ін'єкція, що зупиняв серце.

СПОСІБ: Повішення. Застосовується в: Ірані, Іраку, Афганістані, Ямайці, Японії, Малайзії, чотирьох американських штатах. Що відбувається: На шию накидають зашморг. Під ногами в засудженого відкривається люк, і під вагою тіла зміщуються верхні хребці шиї. Спинний мозок відокремлюється від головного мозку, й серце зупиняється. Якщо глибина падіння замала, засуджений поступово задушується, якщо завелика, може відірватися голова.

СПОСІБ: Каменування. Застосовується в: Ірані. Що відбувається: Публіку заохочують кидати в засудженого каміння, але не дозволяється застосовувати ані замалі камінці (вони завдають надто незначних ушкоджень), ані завеликі (щоб не забити відразу).

СПОСІБ: Розстріл. Застосовується в двох американських штатах. Що відбувається: Злочинця прив'язують до стільця, на голову йому накидають каптур, а на груди чіпляють мішень. Стріляють п'ятеро виконавців, у одного з котрих зброя з ХОЛОСТИМИ набоями.

СПОСІБ: Стинання голови. Застосовується в: Індонезії, Ірані, Застосовується в: Саудівській Аравії? Іраку, Нігерії, на Тайвані, в двох Що відбувається: Голову відтинають від тіла мечем. Лезо має перетяти спинний мозок, що спричиняє смерть, але одного удару мечем може бути замало,

Джерело: Amnesty International. Map from Бrbie Jones "Sentenced to death*, Cosmopolitan, March 1996. p. 17.

Таблиця 8.2. Кількість чоловіків і жінок, визнаних винними в окремих видах правопорушень судами всіх типів в Англії та Велсі в 1993 р.

Карні правопорушення	Жінки		Чоловіки
	Число (тис.)	%	Число (тис.)	%
Злочини проти особи	3,4	8,7	35,5	91,3
Сексуальні злочини	0,1	2,0	4.3	98,0
Квартирні крадіжки	1.0	2,5	39,2	97,5
Г рабежі	0,3	5,9	4,8	94,1
Крадіжки і торгівля краденим	22,1	18,2	99,5	81,8
Шахрайство і підробка	3,9	22,3	13,6	77,7
Фізичні ушкодження	0,8	8,5	8,6	91,5
Правопорушення з наркотиками	2,0	9,1	19,9	90,9
Інші правопорушення (крім автомобільних)	3,6	9,5	34,2	90,5
Автомобільні	0,5	4,6	10,3	95,4
Разом	37,7	12,3	269,9	87,7

Джерело: Home Office, 1993. From Sociology Review, September 1995 (Philip Allan Publishers), p. 4.

Єдиний злочин, по якому пропорція звинувачених жінок наближається до чоловічої, — крамничні крадіжки. Декому це дало підстави зробити висновок, що коли жінки перебувають не в домашньому, а в "публічному" контексті, — скуповуючись у крамницях, — то й вони на рівних із чоловіками прилучаються до злочинної діяльності. Тобто там, де чоловіки й жінки мають однакову нагоду скоїти злочин, вони однаково готові до цього. Проте ми маємо не так багато досліджень, в яких порівнюється участь у крамничних крадіжках чоловіків та жінок, а тому на часі цей висновок залишається дещо спекулятивним (Buckle and Farrington, 1984).