Приклад оформлення розрахунків :

Густину кожного зразка розраховуємо за формулою;

(1.1)

де r - густина зразка, кг/м³;

m - маса зразка, кг;

V – об’єм зразка, м³.

кг/м³

Формули, які записані одна за одною і не розділені текстом, відо­кремлюються комами. Переносити формули в інший рядок можна тільки на математичних знаках, причому знак на початку рядка повто­рюють. При переносі формули для знаку множення використовують знак “х”.

• У документах, які виконуються не типографським спосо­бом, формули можуть бути виконані машинопис­ним способом або креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм.

• Використання машинописних та рукописних символів в одній формулі не допускається.

• Посилання у тексті на порядкові номери формул запису­ють у дужках, наприклад, „...у формулі (3.2)”, ”... за формулою (2.2)...”

2.5. Побудова таблиць

Цифровий матеріал, як правило , оформляють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці .

Назва таблиці, за її наявності, повинна відображати її зміст, бути точною та короткою. Назву слід розташовувати над табли­цею. Заголовок повинен бути коротким і повністю відображати зміст таблиці.

• Заголовки граф таблиці починають із великих літер, а підзаго­ловки – з малих, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають незалежне значення, пишуть з пропис­ної літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць розділові знаки не ставлять. Заголовки вказують в однині.

• Діагональний поділ головки таблиці не дозволяється.

• Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

При перенесенні частини таблиці на ту саму або інші сторінки на­зву розташовують лише над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць у відповідності з рисунком 2.1.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабсь­кими цифрами наскрізною нумерацією.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією араб­ськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена “Таблиця 1” або “Таблиця В.1”, якщо вона наведена в додатку В.

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу.

У цьому випа­дку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між ними ставиться крапка.

На всі таблиці документа повинні бути наведені посилання в тексті документа, при цьому слід писати слово “Таблиця” і вказати її номер. При посиланнях слід писати :„...у таблиці 1.3 ...”.

Таблиця______ – ___________________

номер заголовок таблиці

Головка									З аголов. граф
									Підзаго­ловок граф
									Рядки (горизон­тальні рядки)

Бічна частина Графи (колонки)

(заголовки рядків)

Рисунок 2.1 – Будова таблиці

• Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями.

Горизонтальні та вертикальні лінії, що розділяють рядки таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно до рядків таб­лиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Головка таблиці повинна бути відділена лінією від решти частини таблиці.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Таблицю, у залежності від її розміру, розташовують під текстом, в якому вперше подане звернення до неї, або на наступній сторінці, і, за необхідності, у додатку документа.

• Можна розташовувати таблицю вздовж довгої сторони листа документа.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її ді­лять на частини, розташовуючи одну частину під іншою або поряд, при цьому у кожній частині таблиці повторюють її головку та бічну сторону.

• При поділі таблиці на частини допускається заміна її головки та бічної сторони відповідними номерами граф і рядків. При цьому нумеруються арабськими цифрами графи і рядки першої частини таблиці.

Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях , їх вказують у заголовку кожної графи . Якщо ж усі параметри в таблиці виражені в одній і тій самій одиниці ( наприклад , у міліметрах ), скорочене позначення розміщують над таблицею у відповідності до рисунка 2.2 .

• Слово “Таблиця” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження таблиці” із вказівкою номера (позначення) таблиці у відповідності до рисунка 1.2.

Таблиця 1.1 – Параметри різьбових виробів

У міліметрах

Діаметр різьби болта, гвинта, шпи­льки	Діа­метр шайби	Товщина шайби
		легкої		нормальної		тяжкої
		a	B	a	В	A	B
2,0	2,1	0,5	0,8	0,5	0,5	–	–
2,5	2,6	0,6	0,8	0,6	0,6	–	–
3,0	3,1	0,8	1,0	0,8	0,8	1,0	1,2

Продовження таблиці 1.1

У міліметрах

Діаметр різьби болта, гвинта, шпильки	Діа-метр шайби	Товщина шайби
		легкої		нормальної		тяжкої
		a	b	a	b	A	B
4,0	4,1	1,0	1,2	1,0	1,2	1,2	1,6
...	...	...	...	...	...	...	...

П р и м і т к а – Тут (і далі за текстом) таблиці наведені умовно для ілюстрації

відповідних вимог даного стандарту

Рисунок 2.2 – Зразок оформлення таблиць

• Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизо­нтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину поряд з іншою на одній сторінці. Рекоменду­ється розділяти частини таблиці подвійною лінією або лінією товщиною 2s.

Т а б л и ц я ...

Діаметр стер­жня кріпильної деталі, мм	Маса 100 шт. cталевих шайб, кг	Діаметр стержня кріпильної де­талі, мм	Маса 1000 шт. cталевих шайб, кг
1,1 1,2 1,4	0,045 0,043 0,111	2,0 2,5 3,0	0,192 0,350 0,553

Рисунок 2.3

• Графу “ № п/п ” в таблицю не записують.

Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є звернення на них, при діленні таблиці на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сторінку у відповідності з рисунком 2.4.

Т а б л и ц я ...

Розміри в міліметрах

Умовний прохід, Dу	D	L	L1	L2	Маса, кг, не бі­льше
1	2	3	4	5	6
50	160	130	525	600	160
80	195	210	144	234	170

Рисунок 2.4

При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних порядкові номери слід вказувати в першій графі (бічній частині) таб­лиці безпосередньо перед їх найменуванням у відповідності до рису­нка 1.5. перед числовим значенням величин і позначенням типів, ма­рок тощо , порядкові номери не проставляють.

Т а б л и ц я ...

Найменування показника	Значення
	в режимі 1	в режимі 2
1 Струм колектора, А 2 Напруга на колекторі, В 3 Опір навантаження коле­ктора, Ом	5, не менше – –	7, не більше – –

Рисунок 2.5

Якщо всі показники, наведені в графах таблиці, виражені в од­ній і тій самій фізичній величині, то її позначення необхідно розташо­вувати над таблицею справа, а при поділі таблиці на частини – над кожною її частиною у відповідності до рисунка 1.3. Якщо в більшості граф таблиці наведені показники, виражені в од­них і тих самих одиницях фізичних величин (наприклад в міліметрах, вольтах), але є графи з показниками, що виражені в інших одиницях, то над таблицею слід писати найменування того показника, який перева­жає і позначення його фізичної величини у відповідності до рисунка 2.4.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі по­няття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ГОСТом 2.321-88 або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або наве­дені на ілюстраціях, наприклад D – діаметр, H – висота, L – довжина.

Показники з одним і тим самим буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів у відповідності до рисунка 2.4.

Обмежувальні слова “більше”, “не більше”, “менше”, “не менше” і ін. повинні бути розташовані в одному рядку або графі таблиці з на­йменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними сло­вами ставиться кома у відповідності до рисунків 2.4 і 2.5.

Позначення одиниць фізичної величини, загальної для всіх даних в рядку, слід вказувати після її найменування і у відповідності до рисунка 2.5, допускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини.

Якщо в графі таблиці розташовані значення однієї і тої самої фізи­чної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказують в за­головку (підзаголовку) цієї ж графи у відповідності з рисунком 2.6. Чис­лові значення величин, що однакові для кількох рядків, можна вказувати один раз у відповідності з рисунками 2.4 і 2.6.

Т а б л и ц я ...

Тип ізолятора	Номінальна напруга, В	Номінальний струм, А
ННР-6/400	4	400
ННР-6/800	6	800
ННР-6/900		900

Рисунок 1.6

Якщо числове значення величин у графах таблиці виражені в рі­зних одиницях фізичної величини, їх позначення вказують у підзаго­ловку кожної графи.

Позначення, що наведені в заголовках граф таблиці, повинні бути пояснені в тексті або графічному матеріалі документа.

Позначення одиниць плоского кута слід вказувати не в заголовках граф, а в кожному рядку таблиці як при наявності горизонтальних ліній, що розділяють рядки у відповідності з рисунком 2.7 , так і при відсутно­сті горизонтальних ліній у відповідності з рисунком 2.8 .

Т а б л и ц я ...

α	Β
3˚ 5΄ 30˝	6˚ 30΄
4˚ 23΄ 50˝	8˚ 26΄
5˚ 30΄ 20˝	10˚ 30΄

Рисунок 2.7

Т а б л и ц я ...

Α	β
3˚ 5΄ 30˝ 4˚ 23΄ 50˝ 5˚ 30΄ 20˝	6˚ 30΄ 8˚ 26΄ 10˚ 30΄

Рисунок 2.8

• Якщо в пояснювальній записці лише одна таблиця, то вона позначається „Таблиця 1” , або „Таблиця В1” , якщо вона приведена у додатку В .

• На всі таблиці повинні бути звернення в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть повністю, якщо таблиця не має но­мера, і скорочено – якщо має номер, наприклад: “табл. 1.1” або “табл. 1.2”. Звернення на раніш згадані таблиці дають зі скороченим словом “дивись”, наприклад: “див. таблицю 2.3”.

1.6. Оформлення ілюстрацій та додатків

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як у тексті документа (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці його. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, слід нумерувати арабськими циф­рами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він познача­ється “Рисунок 1”.

• Допускається нумерація ілюстрацій в межах розділу. В цьому ви­падку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядко­вого номера ілюстрації, між ними ставиться крапка.

Наприклад, Рисунок 1.1- Схема заміщення

• При посиланні на ілюстрації слід писати: “у відповідності з рис. 2” або “у відповідності з рисунком 1.2” , „...на рис.2.3 ...”

Ілюстрації, при необхідності, можуть мати назву і пояснення (під­рисунковий текст). Слово “Рисунок” і назву розташовують пі­сля пояснювальних даних і розташовують таким чином: Рисунок 2.1 – Деталі приладу. На наведених у документі електричних схемах біля кожного елемента вказують його позицію та позначення, що встановлене від­повідними стандартами, і, за необхідності, номінальне значення вели­чини. Матеріал, що доповнює текст документа, допускається розта­шовувати в додатках.

Додатками можуть бути, наприклад, графічний ма­теріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури і прила­дів, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються на ЕОМ і т.д.

Додаток оформляють як продовження даного документа на на­ступних його сторінках або випускають у вигляді самостійного докуме­нта. У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Ступінь обов’язковості додатків при посиланнях не вказується. Додатки розташовують в порядку посилань до них у тексті документа, за винят­ком інформаційного додатка “Список використаної літератури ”.

• Кожен додаток слід починати з нової сторінки із вказівкою зверху посеред сторінки слова “Додаток” і його позначення, а під ним у дужках для обов’язкового додатка пишуть слово “обов’язковий”, а для інформаційного – “рекомендований” або “довідковий”.

• Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично до тексту з великої літери в окремому рядку.

Додатки позначають великими літерами українського алфа­віту, починаючи з А, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова “Дода­ток” пишемо літеру, що позначає його послідовність. Допускається позначення додатків літерами латинського ал­фавіту, за винятком літер І та О.

У випадку повного використання літер українського і латинсь­кого алфавітів можна позначати додатки арабськими цифрами.

• Якщо в документі один додаток, він позначається “Додаток А”.

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4.

Допу­скається оформлення додатків на листах формату А3, А4×3, А4×4, А2 і А1 згідно з ГОСТом 2.301-75.

Текст кожного додатка, при необхідності, може бути поділе­ний на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатка. Перед номером ставиться позначення цього додатка.

Додатки повинні мати загальну з рештою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок.

• Усі додатки повинні бути перераховані у змісті документа (при наявності) із вказівкою їх номерів та заголовків.

• Таблиці кожного додатка нумерують окремою нумерацією арабсь­кими числами . Перед цифрами пишуть позначення додатка . Наприклад , „Таблиця А 1”.

1.7. Використання літературних джерел

При виконанні курсових та дипломних проектів студенти корис­туються різними літературними джерелами: підручниками, довідниками, каталогами, 17татями, стандартами тощо. На всю використану літературу повинен бути складений список, в якому джерела розташовують у такій послідовності, у якій з’являються посилання на них у тексті пояснюва­льної записки.

У відомості про книги (при необхідності) включають : прізвище та ініціали автора, повна і точна назва книги ( в лапки не береться ), місце видання, видавництво ( без лапок ), рік видання ( без слів „рік” або скорочення „р”) .

• Бібліографічний опис роблять мовою документа .

У відомості про статтю включають: прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу (збірника, бюлетня), рік,том (номер), сторі­нки, на яких розташована стаття. Відомості про стандарт включають позначення і найменування.

Якщо книга або стаття написана двома або декількома авторами, то їх прізвища вказують у тій послідовності, в якій вони перераховані в джерелі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому.

При наяв­ності трьох і більше авторів допускається вказувати прізвище та ініціали тільки першого з них, а потім писати “ та ін.”

Назву книги слід наводити так, як вона надрукована на титуль­ному листі.

Назву місця видання необхідно подавати повністю у називному відмінку, за винятком міст Москва, Ленінград, Київ, Харків і Мінськ , назви яких вказують скорочено: М., Л., К., Х., Мн.

Списку використаної літератури дають заголовок “ЛІТЕРАТУРА” і розташовують укінці пояснювальної записки перед додатками

Приклад оформлення літературних джерел:

• Прізвище І.Б. Назва книги.- Місце видання.: Видавництво, Рік.- Число сторінок.

1. Карташов В.П. Технологическое проектирование автотранс­портних предприятий . – М.: Транспорт, 1987.- 328 с.

• Нормативно-технічні та патентні документи.

2. ГОСТ 2.120-73. ЕСКД. Технический проект. Введ. 01.011974.

3. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов, 1981.- 6 с.

4. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу- продникового переключателя.- Опубл. 04.05.84

• У текстовому документі потрібно давати посилання на літера­турні джерела.

• Якщо виконавець посилається на вже отримані у своїй роботі вихі­дні або розрахункові дані, які згадуються раніше, то посилання складаються з скороченого слова “дивись”, сторінки, рисунка і т.д., наприклад: “див. С.87 ”, “див. Табл.4.7 ”. „див.рис.3.2 ”.

• Якщо посилаються на дані, які розташовані тут же в текстовому до­кументі, то слово “дивись” не пишуть, наприклад: “у табл. 4.1” .

Внутрішньотекстові посилання на літературні джерела (їх список обов’язково повинен бути в кінці пояснювальної записки) оформляють згідно з ГОСТом 7.1-76 у квадратних дужках : у посиланні вказують номер книги, взятий із списку літератури , номер тома (якщо є) і в необхідних випадках сторінку, наприклад: „ [2 ,т.1, с.75] ”, “[2,с.97],”, “[3]”, „ [4, с.15, табл.45]”. Інтервали величини в тексті записують зі словами “від” і “до”, на­приклад: “товщина шару повинна бути від 0,5 до 2 мм”, або через тире, наприклад: “с. 10-15”, “п. 7-12”. Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках ,наприклад ,”… у формулі (2.1)”. При посиланні на ілюстрації пишуть „…у відповідності з рисунком 1.2”, „…на рис.2.3 …”.

1.8. Оформлення титульного листа

Титульний лист є першим листом пояснювальної записки. Він виконується на листі формату А4 (297´210 мм). Зразок титульного листа наведений у додатку А .

Додаток А

Зразок оформлення титульного листа