2. Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці

Строк, протягом якого дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом зпитань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії визначення якого встановлюються Службою безпеки Ук­раїни, та інших обставин. Він не може перевищувати для інфор­мації із ступенем секретності "особливої важливості" — 30 років, для інформації "цілком таємної" — 10 років, для інформації "таємно" — 5 років.

Після закінчення передбаченого строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний екс­перт з питань таємниць робить висновок про скасування рішен­ня про віднесення її до державної таємниці або приймає рішен­ня про продовження строку дії зазначеного рішення в межах строків, встановлених частиною першою цієї статті.

Президент України з власної ініціативи або на підставі про­позицій державних експертів з питань таємниць чи за звернен­ням органів держаної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ, організацій чи громадян може вста­новлювати більш тривалі строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці.

Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі висновку державного експерта з пи­тань таємниць або на підставі рішення суду та оформляються Службою безпеки України шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Інформація вважається державною таємницею з більш ви­соким чи нижчим ступенем секретності або такою, що не ста­новить державної таємниці, з часу опублікування відповідних змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

3. Порядок відбору інформації, що становить комерційну таємницю

Поняття комерційної таємниці сформульоване в ст. 505 Цивільного Кодексу України: Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Склад й обсяг відомостей, які складають комерційну таємницю, спосіб їхнього захисту встановлюються підприємством самостійно відповідно до чинного законодавства. При виділенні такої інформації необхідно враховувати ряд обмежень, що вводяться окремими законодавчими й нормативними актами.  Зокрема, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 р. "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" до комерційної таємниці не можуть бути віднесені:

• установчі й інші документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю або її окремими видами;

• інформація за всіма формами державної звітності;

• відомості, необхідні для перевірки вирахування й сплати податків й інших обов'язкових платежів;

• відомості про чисельність і склад працюючій, їхній заробітній платі в цілому, по професіях і за посадами, а також інформація про наявність вільних робочих місць;

• документи про сплату податків й обов'язкових платежів;

• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, порушеннях техніки безпеки, реалізації продукції, що наносить шкоду здоров'ю, а також інших порушеннях законодавства України й розмірах заподіяного при цьому збитку;

• документи про платоспроможність;

• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях й інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;

• відомості, які відповідно до діючого законодавства підлягають оголошенню.

Крім того, відповідно до закону "Про інформацію" № 2657 від 02.10.92 р. не може встановлюватися режим обмеженого доступу до інформації, що є загальновідомою й загальнодоступною на законних підставах. Не можуть також бути оголошені комерційною таємницею винаходи, раціоналізаторські пропозиції й інша інформація, захищена патентом або авторським посвідченням. Захист цієї інформації регулюється законами України "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі" № 3687 від 15.12.93 р., та "Про охорону прав на промислові зразки" № 3688 від 15.12.93 р. Віднесення інформації до категорії комерційної таємниці диктується, насамперед, необхідністю захисту економічних інтересів підприємства в умовах ринкової конкуренції, особливо, коли вона носить недобросовісний характер.  Тому, приступаючи до етапу визначення відомостей, які складають комерційну таємницю, необхідно визначити і проаналізувати можливі зацікавленості конкурентів. Найчастіше вони зводяться до одержання інформації про:

• фінансове становище підприємства;

• прогнози його розвитку в майбутньому;

• умови контрактів й угод;

• технологічнї й технічні специфікації перспективної продукції, що випускається;

• маркетинг й стратегію цін;

• систему безпеки підприємства.

В організаційному плані роботу з визначення відомостей, які складають комерційну таємницю можна розділити на три етапи. Перший етап передбачає видання наказу про визначення відомостей, які складають комерційну таємницю. У ньому передбачаються:

• створення постійно діючої комісії з комерційної таємниці;

• визначення категорій персоналу, якому надається право попередньої класифікації інформації як комерційної таємниці (інженерно-технічний, наукові співробітники, менеджери, маркетологи, економісти, юристи й т.п.);

• порядок документування роботи з визначення відомостей, які складають комерційну таємницю;

• строки підготовки переліку відомостей, які складають комерційну таємницю і його подання для затвердження керівництвом.

Як правило, пропозиції про включення відомостей у розряд комерційної таємниці вносяться керівниками структурних підрозділів у вигляді доповідних, службових записок і т.п.  З метою забезпечення єдиного підходу до відбору відомостей, які складають комерційну таємницю, на підприємстві може бути розроблена відповідна методика. На другому етапі постійно діюча комісія повинна проаналізувати можливі збитки від витоку виділених на першому етапі відомостей. Третій етап зводиться до формування переліку відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства й введенню його в дію.  Структура такого переліку може бути наступна:

• виробництво;

• управління;

• плани;

• наради;

• фінанси;

• стан ринку;

• партнери;

• контракти;

• ціни;

• науково-технічні досягнення;

• система безпеки підприємства.

Підготовлений постійною-діючою комісією перелік відомостей, які складають комерційну таємницю представляється на затвердження керівництву підприємства й після його затвердження вводиться в дію відповідним наказом. З даним наказом повинні бути ознайомлені під розпис всі співробітники, допущені до роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю. Перелік відомостей, які складають комерційну таємницю повинен періодично коректуватися. Відомості, що втратили своє значення повинні виключатися, а вноситися ті, які мають потребу в захисті.