Самостійна робота студента (курсанта)

1. Критерії класифікації морських просторів.

2. Проблеми делімітації в міжнародному морському праві.

Методичні вказівки

Сучасне міжнародне морське право регламентує питання розмежування (класифікацію) морських просторів на різні категорії за правовими ознаками

Така правова класифікація морських просторів закріплена у Конвенції ООН з морського права 1982 р., тому студенту рекомендується ознайомитися з положеннями даної конвенції.

Слід звернути увагу на те, що питання про правову класифікацію морських просторів органічно пов'язане з питанням про правовий статус цих просторів.

При цьому необхідно враховувати, що основні елементи правового статусу кожної правової категорії морських просторів фактично виступають критеріями класифікації морських просторів. До них, як правило, відносяться:

• обсяг або склад морських просторів, що входять у ту або іншу правову категорію;

• положення або правила, що відмежовують цю правову категорію морських просторів від інших;

• обсяг національної або міжнародної юрисдикції, що поширюється на ту або іншу правову категорію морських просторів.

Студентові необхідно проаналізувати кожен із цих критеріїв.

При підготовці другого питання слід мати на увазі, що засади міжнародно-правового регулювання делімітації морських просторів між державами знайшли втілення в основоположній нормі звичаєвого міжнародного права, згідно з якою делімітація має здійснюватися шляхом укладання угоди між заінтересованими державами відповідно до “справедливих принципів” (equitable principles), беручи до уваги усі доречні (релевантні) обставини, з метою досягнення справедливого результату, і в положеннях Женевської конвенції ООН про континентальний шельф 1958 р. (ст. 6), Женевської конвенції ООН про територіальне море і прилеглу зону 1958 р. (ст. 12), Конвенції ООН з морського права 1982 р. ( ст. 15, 74, 83) із якими необхідно ознайомитись.

У сучасному делімітаційному процесі закріплюється тенденція надання першості географічним факторам при розмежуванні континентального шельфу і виключних економічних зон, яка виходить з концепції єдиного морського кордону.

Застосування принципу еквідистанції (рівновіддаленості) в двосторонніх делімітаційних угодах, який походить від суверенної рівності держав, пов’язано лише з можливістю здобуття справедливого рішення.

Слід також враховувати, що концепція природного продовження сухопутної території прибережної держави на морське дно (континентальний шельф) зараз набула обмеженого значення, оскільки вона вже не застосовується до ситуації, коли континентальний шельф не перевищує 200 морських миль від вихідних ліній.

Принцип пропорційності, як свідчить міжнародно-правова практика, використовується для встановлення наявності справедливої делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон між заінтересованими прибережними державами.

Необхідно зазначити, що у міжнародному морському праві не врегульовано порядок проведення делімітаційних ліній в районах, де існують острови, тому під час зміни курсу цих ліній правового значення можуть набувати конкретні географічні та інші обставини, в тому числі при вирішенні спору між Україною і Румунією щодо острова Зміїний.

Особливу увагу слід приділити проблемі делімітації в акваторії Азовського моря та Керченської протоки, які є внутрішніми морськими водами України та Російської Федерації, що зумовлює доцільність визначення лінії державного кордону між цими державами на основі застосування делімітаційної тріади “угода – особливі обставини – еквідистанція”.