Судова практика

Вона свідчить про дотримання судами аналогічної позиції. Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.05.2009 р. у справі № 2а-110/07(22а-1257/08) зазначає, що в разі зміни цільового призначення земельної ділянки за ініціативою його власника відбувається саме вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Така позиція відповідає вимогам ст. 22, 23, 33, 207 ЗК. На жаль, суд не вказав норму закону, яка зобов’язує власників земельних ділянок сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовувати втрати при зміні їх цільового призначення.

Відшкодування втрат здійснюється і у зв’язку з встановленням обмежень щодо користування сільськогосподарськими та лісогосподарськими угіддями. До таких обмежень, передбачених главою 18 ЗК, належать: охоронні зони, зони санітарної охорони, різного роду заборони тощо. У цьому разі втрати відшкодовуватиме особа, на користь якої встановлюються відповідні обмеження.

Погіршення якості земель як підстава для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва належить, як правило, до протиправних діянь. При цьому відшкодування втрат здійснюється особою, винною у вчиненні відповідного правопорушення, за результатами перевірки, проведеної органом Держземінспекції.

Зміна складу угідь

Цікавим питанням є необхідність відшкодування втрат при зміні складу угідь земельної ділянки із сільськогосподарських на несільськогосподарські в межах однієї категорії. Наприклад, при зміні угідь із пасовищ на землі під господарськими будівлями і дворами в межах земель сільськогосподарського призначення. Така зміна може бути здійснена власником землі або землекористувачем на підставі проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, або проекту землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань. У цьому разі не відбувається виключення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту, а земля продовжує бути основним засобом виробництва в сільському господарстві. Відтак, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не здійснюється.

Підставою для відшкодування втрат є затверджений в установленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Особа, якій надається (продається) земельна ділянка або яка змінює цільове призначення ділянки, зобов’язана відшкодувати втрати в розмірі, передбаченому проектом відведення, протягом двох місяців з моменту його затвердження. Стаття 208 ЗК наводить вичерпний перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, до яких належать, зокрема: використання земельних ділянок для будівництва об’єктів соціальної інфраструктури, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських споруд, для розміщення внутрішньогосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств.

Слід відрізняти відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва від відшкодування збитків, завданих власникам землі та землекористувачам, на що вказує і ч. 4 ст. 207 ЗК. В усіх випадках, у тому числі і при погіршенні якості угідь, відшкодування втрат здійснюється у грошовій формі на користь бюджету. Цей платіж є формою компенсації державі та суспільству за зменшення кількості сільськогосподарських та лісогосподарських угідь як основного засобу виробництва та за обмеження їх ефективного використання, що є наслідками правомірної або протиправної діяльності фізичних або юридичних осіб. Водночас відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюється відповідно до ст. 156–157 ЗК та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284. Відшкодування втрат і збитків можуть мати місце паралельно та незалежно одне від одного при встановленні обмежень прав власника землі або землекористувача та при погіршенні якості угідь.

Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є однією з гарантій збереження особливо цінних земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави. Надходження від відшкодування є джерелом фінансування державних та муніципальних заходів з охорони земель та поліпшення складу угідь. Однак деякі спірні аспекти, пов’язані з відшкодуванням втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, знижують ефективність цього інструменту та свідчать про необхідність більш досконалого законодавчого регулювання зазначених правовідносин.