5 Вимоги до розробляємих техпроцесів

1. Технологічний процес повинен відповідати сучасним вимогам техніки, технології виробництва і наукової організації праці.

2. Технологічний процес повинен забезпечувати:

- високу якість і надійність виготовлених виробів відповідно до вимог креслення і технічних вимог;

- мінімальні терміни і витрати на підготовку виробництва і виготовлення виробів за рахунок широкого застосування типових технологічних процесів, стандартного і універсального оснащення, прогресивного устаткування і комплексного застосування організаційного й обчислювальної техніки, механізації контрольних операцій;

- безпечні умови праці. 3. Для особливо складних деталей і складальних одиниць не мають аналогів, методичних матеріалів або типового технологічного процесу (несуть технолог – розроблювач і начальник технологічного бюро) необхідна попередня стадія розробки, метою якої є вибір, аналіз і відпрацювання варіантів технологічного процесу остаточною його розробкою.

6 Чим керується технолог при розробці

технологічного процесу

У своїй роботі тех. бюро керується:

1. Кресленням і технічними умовами на серійну і дослідну продукцію.

2. Наказами і розпорядженнями директора заводу, начальника цеха і методичних вказівок служби головного фахівця (УГТ чи Угмет).

3. Діючими на підприємстві керівними технологічними матеріалами, стандартами, інструкціями, типовими технологічними процесами, планами роботи бюро і дійсними стандартами.

У своїй роботі інженер – технолог керується затвердженим планом роботи, технічними документами (кресленнями, ТУ, інструкціями, специфікаціями, стандартами), що діють наказами по заводу і по цеху, методичними вказівками УГТ, Угмет і дійсною посадовою інструкцією.

7 Які технічні засоби використовуються при розробці

технологічного процесу

Розробка технологічних процесів (ТП) входить основним розділом в технологічну підготовку виробництва і виконується на основі принципів «Єдиної системи технологічної підготовки виробництва» (ГОСТ 14.001-73).

Технологічний процес, що розробляється, повинен бути прогресивним, забезпечувати підвищення продуктивності праці і якості деталей, скорочення трудових і матеріальних витрат на його реалізацію, зменшення шкідливих дій на навколишнє середовище.

Технологічний процес розробляють на основі наявного типового або групового технологічного процесу. По технологічному класифікатору формують технологічний код. За кодом виріб відносять до певної класифікаційної групи і діючого для неї типового або групового технологічного процесу. За відсутності відповідної класифікаційної групи технологічний процес розробляють як одиничний, з урахуванням раніше ухвалених прогресивних рішень в діючих одиничних технологічних процесах.

Важливим етапом розробок є нормування технологічного процесу. Нормування включає: розрахунок і нормування праці на виконання процесу; визначення розряду робіт і обґрунтування професій виконавців для виконання операцій залежно від складності цих робіт; розрахунок норм витрати матеріалів, необхідних для реалізації процесу. В ході розробок визначаються вимоги охорони праці. Доцільність використовування засобів обчислювальної техніки при проектуванні технологічного процесу визначається відповідно до вимог стандартів ЕСТПВ. На завершальному етапі розробок вибирають оптимальний варіант технологічного процесу і розраховують його економічну ефективність на основі існуючих методик. При оформленні технологічних процесів за стандартами ЕСТД проводять нормоконтроль документацію, узгодження і твердження в установленому порядку.

При розробці технологічних процесів необхідна початкова інформація.

Базовою початковою інформацією для проектування ТП служать: робочі креслення деталей, технічні вимоги, що регламентують точність, параметр шорсткості поверхні і інші вимоги якості; об'єм річного випуску виробів, визначаючий можливість організації потокового виробництва. Для потокового виробництва необхідно розрахувати такт випуску. Для непотокового виробництва важливо знати ритмічність випуску виробів і об'єм серій.

Для розробки технологічного процесу обробки деталі вимагається заздалегідь вивчити її конструкцію і функції, виконувані у вузлі, механізмі, машині, проаналізувати технологічність конструкції і проконтролювати креслення. Робоче креслення деталі повинне мати всі дані, необхідні для вичерпного і однозначного розуміння при виготовленні і контролі деталі, і відповідати діючим стандартам.

Технологічність конструкції деталі аналізують з урахуванням умов її виробництва, розглядаючи особливості конструкції і вимоги якості як технологічні задачі виготовлення. Виявляють можливі труднощі забезпечення параметрів шорсткості поверхні, розмірів, форм і розташування поверхонь, роблять ув'язку з можливостями методів остаточної обробки, можливостями устаткування і метрологічних засобів.

Розміри елементарних поверхонь деталей (ширини канавок і пазів, різьблення, фасок) повинні бути уніфіковані. Обмеження при проектуванні можуть виникнути, наприклад, у разі дуже близького розташування осей отворів у деталі, неможливості крізного проходу інструменту.

Для кількісної оцінки технологічності конструкції застосовують показники, передбачені ГОСТ 14.202 — 73. Показники, що характеризують трудомісткість, матеріаломісткість, уніфікацію конструкцій елементів деталі, вимоги, до точності виготовлення дають конкретні уявлення при порівнянні з аналогічними деталями, прийнятими як базових.

Заготівку вибирають виходячи з мінімальної собівартості готової деталі для заданого річного випуску. Чим більше форма і розміри заготівки наближаються до форми і розмірів готової деталі, тим дорожче вона у виготовленні, але тим простіші і дешевше за неї подальша механічна обробка і менше витрата матеріалу.

Для того, щоб застосувати точні горячештампованні заготівки в серійному виробництві, при технологічній підготовці виробництва передбачають застосування однієї групової (комплексної) заготівки для декількох близьких по конфігурації і розмірам деталей.

Застосування прогресивних заготівок із стабільними характеристиками якості є важливою умовою організації гнучкого автоматизованого виробництва, що вимагає швидкого переналагодження устаткування і оснащення.

Маршрутну технологію розробляють, вибираючи технологічні бази і схеми базування для всього технологічного процесу. Вибирають дві системи баз — основні бази і чорні бази, використовувані для базування при обробці основних баз.

Всю механічну обробку розподіляють по операціях і, таким чином, виявляють послідовність виконання операцій і їх число; для кожної операції вибирають устаткування і визначають конструктивну схему пристосування. У потоковому виробництві на даній стадії проектування тривалість виконання операцій розміряють з раніше розрахованим тактом випуску (синхронізація операцій по такту буде проведена при розробці операційної технології).

На перших однієї-двох операціях при базуванні по чорних базах обробляють основні технологічні бази. Потім виконують операції формоутворення деталі до стадії чистової обробки (точність 7 —9-го квалітету). Далі здійснюють операції місцевої обробки на раніше оброблених поверхнях (фрезерують канавки і лиски, нарізують різьблення і зуби, свердлять отвору і т. д.). Потім виконують обробну обробку основних, найвідповідальніших поверхонь (точність 7-го квалітету); при необхідності за цим слідує додаткова обробка найвідповідальніших поверхонь з точністю 6 — 7-го квалітету і параметром шорсткості поверхні Ra = 0,32 мкм і менш.

Побудова маршрутної технології багато в чому залежить від конструктивно-технологічних особливостей деталі і вимог точності, що пред'являються до її основних, найвідповідальніших поверхонь. Для основних поверхонь з урахуванням точності вибраної заготівки і досяжних коефіцієнтів уточнення при обробці, вибирають методи обробки, призначають число і послідовність виконуваних переходів, визначають зміст операцій. Місце обробки менш відповідальних поверхонь визначається конкретними умовами і не є принципово важливим. Якщо обробку цих поверхонь по розташуванню і видам вживаних інструментів можна вписати в основні операції, то її включають до складу цих операцій як переходи, виконувані на чорновій і чистовій стадіях обробки.

Розподіл всього об'єму обробки на операції, вибір устаткування, формування операцій за змістом залежать також від умов виробництва. У потоковому виробництві штучний час будь-якої операції повинне відповідати такту випуску, а для цього в деяких випадках вимагається застосовувати спеціальні пристосування, інструментальні наладки і верстати. При обробці на універсальних верстатах прагнуть до повнішого використовування їх можливостей. Найточніші верстати використовують для чистової і обробної обробки, що виділяється в окремі операції. Щоб уникнути трудомістких встановлень заново великогабаритних і важких заготівок, чорнову і чистову обробку таких заготівок виконують за одну операцію. У всіх випадках виконання чорнової і чистової обробки за одну операцію рекомендується спочатку провести чорнову обробку всіх поверхонь, а потім виконати чистову обробку тих поверхонь, для яких вона необхідна.

У маршрутній технології в процесі обробки передбачають контроль з метою технологічного забезпечення заданих параметрів якості оброблюваної деталі. Технолог встановлює об'єкт контролю і його місце, звертаючи увагу на операції, при яких точність забезпечується найважче; призначає методи і засоби контролю, видає завдання на їх конструювання.

При проектуванні нових виробництв в основі технологічних розробок і вибору устаткування повинні знаходитися прогресивний технологічний процес і техніко-економічні обґрунтування, підтверджуючі вигідність застосування нового високопродуктивного устаткування, складних і дорогих засобів технологічного оснащення. На діючих заводах необхідно враховувати наявне устаткування, проте це не повинне робити вирішального впливу на технологічний процес, що розробляється, якщо умови виробництва (наприклад, збільшений за рахунок виробничої кооперації річний випуск) забезпечує раціональне використовування спеціального устаткування, досягнення високої продуктивності праці, зниження собівартості деталей.

Операційну технологію розробляють з урахуванням місця кожної операції в маршрутній технології. До моменту проектування кожної операції відомо, які поверхні і з якою точністю були оброблені на попередніх операціях, які поверхні і з якою точністю потрібно обробляти на даній операції.

Проектування операцій пов'язане з розробкою їх структури, з складанням схем наладок, розрахунком настроювальних розмірів і очікуваної точності обробки, з призначенням режимів обробки, визначенням норми часу і зіставленням її з тактом роботи (у потоковому виробництві). При розрахунках точності і перевірці продуктивності може виникнути необхідність в деяких змінах маршрутної технології, вибору устаткування, змісту операції або умов її виконання.

Операційна технологія дозволяє видати завдання на конструювання спеціального устаткування, засобів механізації і автоматизації, на розробку засобів технологічного оснащення і метрологічного забезпечення процесу.