67. Метод довірених кур’єрів.

Даний метод характеризується високою вартістю, великою залежністю від людського чинника, проте ці недоліки не вплинули на широке застосування цього методу. Як правило кур’єри обираються з переліку сертифікованих кур’єрів і їх основною задачею є доставка криптографічних ключів до легітивних користувачів, протидіючи впливу зловмисників та інших дестабілізуючих чинників.

68.Тестування псевдовипадкових послідовностей – це сукупність методів та засобів визначення міри близькості заданої псевдовипадкової послідовності до випадкової. У якості критерію зазвичай виступає наявність рівномірного розподілу, великого періоду, рівної частоти появи однакових підрядків тощо.

Існують такі методи тестування ПВЧ:

1) Графічні тести. До цієї категорії відносяться тести, результати яких відображаються у вигляді графіків, що характеризують властивості досліджуваної послідовності. Серед них: гістограма розподілу елементів послідовності; розподіл на площині; перевірка серій; перевірка на монотонність; автокореляційна функція; профіль лінійної складності; графічний спектральний тест та ін. Проте, результати графічних тестів інтерпретуються безпосередньо людиною, тому висновки на їх основі можуть бути неоднозначними і суб’єктивними (людський чинник).

2) Статистичні тести. На відміну від графічних, статистичні тести видають чисельну характеристику ПВЧ і дозволяють однозначно сказати, чи пройдений конкретний тест, чи ні.

Сьогодні найбільш відомими і використовуваними є такі статистичні тести: добірка тестів Д. Кнута, DIEHARD, CRYPT-X, NIST STS, FIPS.

Набір тестів NIST STS (National Institute of Standards and Technology, Statistical Test Suite) був запропонований у ході проведення конкурсу на новий національний криптографічний стандарт США. Цей набір використовувався для дослідження статистичних властивостей кандидатів на новий блоковий шифр. Порядок тестування окремої двійкової послідовності має такий вигляд:

1) Висувається нульова гіпотеза – припущення того, що дана двійкова послідовність , випадкова.

2) Далі розраховується статистика тесту .

3) Використовуючи спеціальну функцію статистики тесту, обчислюється значення ймовірності , .

4) Значення ймовірності порівнюється з рівнем значущості . Якщо , то гіпотеза приймається , у іншому випадку приймається альтернативна гіпотеза.

69. Технології побудови vpn

Серед сучасних технологій побудови VPN можна назвати такі: Internet Protocol Security (IPSec) VPN, Multi-protocol label switching (MPLS) VPN, VPN на основі технологій тунелювання PPTP (Point-to-Point Tunneling Protocol) і L2TP (Layer 2 Tunnelling Protocol). У всіх перерахованих випадках трафік надсилається в мережу провайдера за протоколом IP, що дозволяє провайдеру надавати не тільки послуги VPN, але і різні додаткові сервіси (контроль за роботою клієнтської мережі, хостинг Web і поштових служб, хостинг спеціалізованих додатків клієнтів тощо).

IPSec забезпечує високий ступінь гнучкості, дозволяючи вибирати потрібний режим захисту, а також дозволяє використовувати різні алгоритми аутентифікації і шифрування даних. Режим інкапсуляції пакетів дає можливість ізолювати адресні простори клієнта і провайдера за рахунок застосування двох IP адрес – зовнішньої і внутрішньої.Технологія IPSec дозволяє розв’язувати такі задачі щодо встановлення і підтримання захищеного каналу:

• аутентифікацію користувачів або комп'ютерів при ініціалізації каналу;

• шифрування і аутентифікацію переданих даних між кінцевими точками каналу;

• автоматичне постачання точок секретними ключами, необхідними для роботи протоколів аутентифікації і шифрування даних.

Недоліком даної технології є той факт, що з усіх властивостей віртуальної мережі технологія IPSec реалізує тільки захищеність та ізольованість адресного простору, а пропускну здатність та інші параметри QoS (Quality of Service) вона не підтримує. Крім того, серйозним мінусом протоколу IPSec є і його орієнтованість виключно на IP-протокол.

70. Технологія Wi-fi. Переваги та основні принципи

Wi-fi – це технологія безпровідного доступу в інтернет. Вона базується на стандарті передачі даних IEEE 802.11. Технологія Wi-fi допомагає об’єднати n-ну кількість комп’ютерів в мережу, або підключити їх до інтернету, малим радіусом дії. Технологія Wi-fi використовує радіохвилі. Стандарти технології IEEE 802.11 – це серія стандартів, прийнятих інститутом IEEE, які визначають взаємодію бездротових комп'ютерних мереж.

• 802.11 – початковий (базовий) стандарт бездротових локальних мереж (прийнятий в 1997 році), заснований на бездротовій передачі даних у діапазоні 2,4 Ггц. Підтримує обмін даними зі швидкістю до 1-2 Мбіт/с.

• 802.11а –діапазоні 5 Ггц. Діапазон роздільний на три непересічні канали. Максимальна швидкість обміну даними складає 54 Мбіт/с, при цьому доступні також швидкості 48, 36, 24, 18, 12, 9 і 6 Мбіт/с.

• 802.11b –діапазон 2,4 Ггц. У всьому діапазоні існує три непересічні канали, тобто на одній території, не впливаючи один на одного, можуть працювати три різні бездротові мережі. У стандарті передбачено два типи модуляції – DSSS (Direct Sequence Spread Spectrum, розширення спектру методом прямої послідовності) та FHSS (Frequency Hopping Spectrum Spreading, швидка псевдовипадкова перебудова робочої частоти). Максимальна швидкість роботи складає 11 Мбіт/с, при цьому доступні також швидкості 5,5, 2 і 1 Мбіт/с.

• 802.11g –діапазон 2,4 Ггц зі швидкістю 54 Мбіт/с. Для збільшення швидкості обміну даними застосовані методи модуляції OFDM (Ortogonal Frequency Division Multiplexing, метод модуляції з ортогональним частотним мультиплексуванням) та PBCC (Packet Binary Convolutional Coding, метод двійкового пакетного згорткового кодування).

• 802.11n – стандарт бездротових локальних мереж останнього покоління, заснований на бездротовій передачі даних в діапазоні 2,4 Ггц, швидкість – 600 Мбіт/с.

• 802.11е (QoS, Quality of service) – додатковий стандарт, що дозволяє забезпечити гарантовану якість обміну даними шляхом перестановки пріоритетів різних пакетів; необхідний для роботи таких потокових сервісів як VoIP або IP-TV.

• 802.11i (WPA2) – стандарт, що знімає недоліки в області безпеки попередніх стандартів. Даний стандарт вирішує проблеми захисту даних канального рівня і дозволяє створювати безпечні бездротові мережі практично будь-якого масштабу.

Крім групи стандартів IEEE 802.11 a/b/g/n (Wireless Networks, бездротові мережі) на сьогоднішній день існують ще такі групи:

• 802.6 (Metropolitan Area Network, MAN, мережі мегаполісів);

• 802.9 (Integrated Voice and data Networks, інтегровані мережі передачі голосу і даних);

• 802.10 (Network Security, мережева безпека);

• 802.15 (Wireless PAN, бездротові персональні мережі);

• 802.16 (WiMAX, бездротові мережі міського масштабу);

Методи обмеження доступу до бездротових мереж

Взагалі, методів обмеження доступу по суті є два – це відключення широкомовного розсилання ESSID (ідентифікатор точки доступу, а фактично – ім’я бездротової мережі) та фільтрація MAC-адрес.

У першому випадку AP не передає у відкриту свій ESSID. Для підключення до такої мережі потрібно знати її ESSID, у іншому випадку підключення неможливе.

У другому випадку можливі такі три варіанти конфігурації:

1. AP приймає з'єднання з всіма бездротовими пристроями, незалежно від їх MAC-адреси;

2. AP не приймає з'єднання з бездротовими пристроями, MAC-адреси яких задані у списку безпосередньо на самому пристрої. Усі інші пристрої можуть підключатися;

3. AP приймає з'єднання лише з тими пристроями, MAC-адреси яких задані у списку безпосередньо на самому пристрої. Усі інші пристрої не можуть підключатися