3.2. Алгоритм побудови програми соціально-педагогічного коригування моральних норм поведінки у дітей молодшого шкільного віку.

Починаючи розробку програми з педагогічного коригування моральних норм поведінки, враховують такі положення:

• індивідуально-диференційований підхід до учнів, залежно від характеру помилок, що припускаються в поведінці;

• врахування вікових і психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку;

• діяльніший характер навчання;

• мотивація навчально-пізнавальної діяльності в конкретній ситуації спілкування.

Ефективність програми соціально-педагогічного коригування істотно залежить також від часу здійснення інтервенції. Чим раніше виявлено відхилення та порушення в поведінці і чим раніше розпочато коригувальну роботу, тим більше можливість успішного вирішення труднощів у засвоєнні норм моральної поведінки. Інтервенція і коригування не є ізольованими технологіями, вони вплетені в цілісну діяльність соціального педагога, що включає коригування як особливий вид діяльності.

Наведемо модель коригувальної роботи, яка включає чотири послідовних етапи:

• репродуктивно-пояснювальний,

• імітаційно-практичний,

• пізнавально-альтернативний

• проблемно-оціночний.

Перший етап (репродуктивно-пояснювальний) припускає формування уяви про правильну поведінку і підводить дитину до розуміння розбіжностей в поведінці відповідно моральним нормам.

Другим завданням цього етапу є пояснення і показ елементу нормованої моральної поведінки. Цей етап носить назву репродуктивного пояснення — один з ефективних й економних у часі методів виховання. За його допомогою соціальний педагог розкриває перед дітьми суттєві властивості етичних понять, розширює їхнє уявлення. Структура методу пояснення включає такі прийоми, як бесіда, роз’яснення, навчання. Після усвідомлення учнями правил дотримуватися норм моральної поведінки можна переходити до наступного етапу коригувально-педагогічної роботи.

Другий етап педагогічного коригування моральних норм поведінки (імітаційно-практичний) припускає закріплення норм моральної поведінки. Дійовим на цьому етапі роботи є використання вправ на багатократне повторення поєднання різноманітних норм моральної поведінки в різноманітних ситуаціях спілкування: повторення правил, норм поведінки за соціальним педагогом, добір картинок за моральними нормами поведінки, вибір із варіантів картинок — правильної (що відповідає моральним нормам поведінки).

Соціальному педагогу необхідно пам’ятати про те, що імітація дитиною швидко забувається і тому правильно повторену за педагогом дію відповідно до норм моральної поведінки не можна вважати засвоєною, а роботу з коригування — завершеною. Цей етап є лише початковим у коригувально-педагогічній роботі над поведінкою відповідно до моральних норм.

Третій (пізнавально-альтернативний) етап педагогічного коригування передбачає самостійне відтворення дій правильної поведінки. На цьому етапі дії поведінки проводяться дитиною самостійно, без зразка соціального педагога. На пошуково-альтернативному етапі відбувається закріплення вже сформованих навичок моральної поведінки. За допомогою оперативних вправ досягається усвідомлення норми поведінки, що коригується, автоматизація навичок поведінки під час використання її на наступному етапі у власній поведінці. Оперативні вправи аналітичного характеру пов’язані з різноманітними операціями по виділенню норм поведінки з поданих варіантів, визначення поведінки, яка відповідає нормам моральної поведінки, добору норм поведінки на певну ситуацію спілкування. До оперативних вправ конструктивного характеру можна віднести виконання завдань такого роду, як заміна поведінки відповідно до норм моральної поведінки, упорядкування ситуації нормованою поведінкою за моделлю (конструкцією, заданою соціальним педагогом), самостійне конструювання, розширення ситуації взаємодії (додавання до викладеної ситуації відповідних норм поведінки), виправлення помилок поведінки у своїй поведінці і поведінці товариша.

Слід зауважити, що вправи названої групи не можуть призвести до автоматизації навичок поведінки, якщо після них не використовуються проблемно-оціночні вправи, тобто такі завдання, які відповідають останньому етапу соціально-педагогічного коригування.

Пошуково-пізнавальні завдання потребували самостійного аналізу ситуації поведінки, творчого застосування знань норм моральної поведінки. Для проведення проблемно-ситуативних вправ у формі завдань до описаної ситуації учням пропонується після ознайомлення з текстом, висловити свої міркування відповідно до поставленого завдання. Перед соціальним педагогом ставиться мета, щоб виконання зазначеного виду вправ в остаточному підсумку вилилося в міркування (учні повинні виражати власні думки, міркування, звертаючи увагу на дотримання норм моральної поведінки).

На прикінцевому етапі соціально-педагогічного коригування бажана участь батьків у спільній діяльності. До моменту завершення коригувальної роботи необхідно провести спеціальну бесіду-консультацію з батьками і педагогами, що підсумовує результати програми, формулює індивідуальні рекомендації, забезпечує перенесення досягнутого дитиною в практику реальних життєвих відносин. Коригуванню підлягає не тільки поведінка відповідно до моральних норм, але й соціальна ситуація розвитку в цілому, вся система взаємовідносин між дитиною та її соціальним оточенням, побудова якого є результатом спільних зусиль як самої дитини, так і батьків, соціальних педагогів і вихователів.

Тобто перехід моральних вимог у норму поведінки відбувається шляхом зрозуміння дітьми самої ситуації, усвідомлення і переживання ними мотиву вчинку, його наслідків для інших. Відтак, дитина не лише засвоює норму, але й привносить у її змістовну характеристику власний смисл, ця норма набуває для неї особистісної значущості, і, таким чином, забезпечується єдність обєктивного і суб’єктивного засвоєння норм моральності.

Ефективними педагогічними умовами технології соціально-педагогічного коригування моральних норм поведінки молодших школярів в умовах шкільної дезадаптації виступили:

• здатність учнів регулювати свої вчинки та поведінку, враховувати наслідки своєї діяльності, протидіяти аморальним явищам;

• взаємозв’язок коригувальної роботи з соціалізуючими функціями всіх суспільних інститутів;

• цілеспрямований розвиток сприйняття й усвідомлення учнями норм поведінки;

• спільний виховний вплив сім’ї, школи та потенціалу соціуму;

• вмотивованість вироблених розумових дій, спрямованих на засвоєння норм моральної поведінки.

Створення умов для виникнення потреби в спілкуванні відповідно до норм моральної поведінки і мотивів, що спонукають учнів слідувати їм у спілкуванні, сприяє бажанню дітей помічати і виправляти помилки, що допускаються ними в своїй поведінці, й підлітка у поведінці своїх однолітків, перетворення моральних норм у регулятор поведінки молодшого школяра обумовили: співвідношення моральних норм, уявлень і поведінки дітей, єдність об’єктивного сенсу діяльності і її суб’єктивної значущості та залучення дітей до традицій і моральних норм українського народу.

17