4. Основні шляхи комплексного захисту комп'ютерної інформації.

Під захистом інформації розуміється безперервний процес побудови, підтримки, нормального функціонування і вдосконалення системи захисту інформації.

Система захисту інформації (СЗІ) - це комплекс правових, організаційних заходів і програмно-технічних (зокрема криптографічних) засобів забезпечення безпеки інформації в КС.

Головне завдання СЗІ - забезпечити захищеність КС на всіх етапах її життєвого циклу від можливих внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз. Рішення цієї задачі можливе тільки на основі поєднання правових організаційних і програмно-технічних методів (мал. 1).

Усі ці методи мусять бути об'єднані у комплексну систему антивірусного захисту.

Головним завданням комплексної системи антивірусного захисту (КСАЗ) є профілактика і попередження користувачів КС про вірусну атаку на її ранніх стадіях, а також блокування потенційно небезпечних (шкідливих) дій на елементи КС (інформацію, носії, програмно-математичне, апаратне забезпечення і т.д.).

Найбільш істотний внесок в рішення задач антивірусного захисту сьогодні вносять технічні методи, основу яких складають апаратні, програмні і програмно-апаратні методи і засоби.

Найбільш поширеними сьогодні засобами нейтралізації вірусів є програмні засоби антивірусного захисту. В даний час є велике число антивірусних програмних засобів як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Всі антивірусні програми, виходячи з реалізованого в них підходу до виявлення і нейтралізації KB, прийнято ділити на класи:

Д етектори є найбільш старим класом засобів програмного захисту від вірусів. Їх основне призначення - виявлення KB за допомогою послідовного перегляду всіх файлів і пошуку сигнатур відомих вірусів.

Фаги виконують функції, властиві детекторам, але, крім того, "виліковують" інфіковані програми за допомогою "викушування" вірусів з їх тіл.

На відміну від детекторів, що проглядають при пошуку KB всі файли, програма-вакцина зістиковується з кожною програмою, що захищається, подібно до вірусу і запам'ятовує ряд її характеристик.

Програми-щеплення є окремим класом програмних засобів захисту від KB, що реалізовує своєрідну "мімікрію".

Принцип дії щеплень заснований на врахуванні тієї обставини, що більшість KB позначають програми, що інфікуються, якою-небудь ознакою, щоб не виконувати їх повторне зараження. Щеплення, не вносячи ніяких інших змін в текст програми, що захищається, позначає її тією ж ознакою, що і вірус, який після активізації і перевірки наявності вказаної ознаки помилково рахує програму інфікованою.

Програми-ревізори стежать за станом файлової системи і за принципами роботи схожі на програми-вакцини. Ревізори записують наступні характеристики виконуваних файлів (програм):

• довжину програми;

• контрольну суму;

• дату і час створення (модифікації) файлу;

• точку входу в програму.

Монітори є резидентні програми, що забезпечують перехоплення основних векторів переривань. При поступлені запиту на обслуговування вектора програма перевіряє, чи не є функція, що викликається, потенційно небезпечною для системи, що характерно для KB (наприклад, форматування дисків), і запрошує у користувачів підтвердження на виконання операцій, наступних за перериванням. У разі заборони або відсутності підтвердження блокується виконання програми користувача.

До перспективних засобів захисту відносяться універсальні, адаптивні і інтелектуальні антивірусні програми.

Універсальні засоби претендують на блокування більшості відомих типів вірусів. Проте теоретично підтверджено, що множину усіх вірусів не перерахувати. Для будь-якого вірусу можна створити антивірус, але і для будь-якого засобу боротьби з вірусами можна створити вірус, що долає його. Кардинальне рішення проблеми антивірусного захисту лежить в створенні середовищ, що роблять існування вірусів неможливим.

Адаптивні (самонавчальні) засоби автоматично розширюють список вірусів, які вони блокують. Це в першу чергу програми, що містять бази вірусів, які поповнюються постійно. Найпривабливішою виглядає ідея створення самонавчального засобу, який при зустрічі з невідомим вірусом автоматично аналізує його і додає в свою базу.

Інтелектуальні засоби базуються на системах логічного висновку. Їх суть зводиться до визначення алгоритму і специфікації програми за її кодом, і виявленням таким чином програм, що здійснюють несанкціоновані дії. Цей перспективний метод, проте, вимагає величезних витрат.

Проведений короткий аналіз програмних засобів захисту показує, що кожен антивірус здатний виявляти і блокувати не всі віруси, а тільки їх обмежену кількість. Різні програми можуть "виліковувати" тільки різні віруси, за різними авторськими алгоритмами і з різною ефективністю блокування. Тому при побудові КСАЗ доцільно використовувати комплект антивірусних програм. Цей комплект повинен бути багаторівневим, тобто забезпечувати N рівнів захисту не тільки проти відомої кількості М вірусів, але проти невідомих нових вірусів.

Даний базовий комплект доцільно доповнити антивірусними програмами провідних західних країн для підвищення вірогідності блокування перш за все мережевих і макровірусів.

За даними Computer Economics, в 2000 р. вірусні атаки привели до сукупних втрат у розмірі 17,1 млрд. доларів. Цей показник скоротився до 13,2 млрд. доларів в 2001 р., при цьому збиток від одного тільки шкідливого "черв'яка" SirCam оцінювався в 1,15 млрд. доларів, Code Red -2,62 млрд. доларів, Nimda - 635 млн. доларів.