51.Контроль виконання міжнародних договорів.(24,35).

52.Характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права.

Ця група принципів відтворює специфіку правового регулювання у міжнародно-економічній сфері.

Спеціальні:1)принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами;2)принцип юридичної рівності і недопустимості еконо­мічної дискримінації держав;3)принцип свободи вибору форми організації зовнішньо­економічних зв'язків;4)принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) принцип найбільшого сприяння;6) принцип національного режиму.

1) Принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами — один із основних у системі спеціальних принципів. Він закріплений у Статуті 00Н, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї 00Н, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. Зміст принципу:1) всі держави повинні співробітничати у справі сприяння більш раціональним і справедливим міжнародним економічним відносинам;2) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в інших формах економічного співробітництва, незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних системах;3) всі держави зобов'язані співробітничати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресу;4) міжнародне співробітництво з метою розвитку — єдина мета і загальний обов'язок усіх держав;5) кожна держава має будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів інших країн; 6) всі держави мусять співробітничати у коректуванні цін на товари, що експортуються до країн, які розвиваються, стосовно цій на імпортовані ними товари;7) всі держави повинні сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов'язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових частин.

2)Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав випливає із загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ'я. Принцип є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях.Кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам.Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у міжнародних економічних відносинах. В силу тих чи інших причин вони можуть вводитись, але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися усіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації.

3)Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у ст. 4 Хартії 1974 р.: "При здійсненні міжнародної торгівлі та інших форм економічного співробітництва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоекономічних відносин і укладає двосторонні та багатосторонні угоди міжнародного економічного співробітництва, що відповідають її міжнародним зобов'язанням і потребам". Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності згідно Законом “Про зовнішньоекономічну діяльність” є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи, які зареєстровані і розташовані на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, фірми "Торговий дім", посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), об'єднання фізичних і юридичних осіб, спільні підприємства та ін. Принцип свободи вибору форми організації зов­нішньоекономічної діяльності полягає і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввозу і вивозу товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрітредерства — вільної торгівлі). Введиться і здійснюється митна політика,яка зводиться до встановлення мита при імпорті й експорті товарів. Держави можуть здійснювати і ліцензування ввозу або вивозу товарів.

4)Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету. Юридичне закріплення цей принцип знайшов, насамперед, у Декларації 1974 р. і у Хартії 1974 р. Так, у п. 1 ст. 2 Хартії зазначено: "Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію”.

5)Принцип найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Додержання цього принципу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб'єкти міжнародних економічних відносин. Цей принцип знайшов своє закріплення в Принципах 1964 р. і Хартії 1974 р Практична реалізація принципу найбільшого сприяння здійснюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах

6)Принцип національного режиму -у кожній державі, яка виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Застосовується в інтересах окремих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип національного режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не національному партнеру, що дає можливість фактичного отримання переваг іноземному партнеру.