- •1. Сутність і завдання інноваційного менеджменту.
- •2. Класифікація інновацій.
- •3. Життєвий цикл інновацій.
- •4. Інновації, розвиток конкуренції та економічне зростання.
- •5. Передумови виникнення інноваційних теорій.
- •6. Інноваційні теорії економічного розвитку
- •7. Еволюційно-інституціональні теорії економічного розвитку.
- •8. Теорії управління знаннями як основою інноваційного розвитку.
- •9. Еволюція парадигми економічного розвитку.
- •10. Учасники, етапи і завдання управління інноваційною діяльністю.
- •11. Технологія, методи і прийоми інноваційного менеджменту.
- •12. Джерела інноваційних можливостей.
- •13. Особливості прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
- •14. Методи прогнозування і генерування інноваційних ідей.
- •15. Методологія створення продуктових інновацій.
- •16. Методологічні підходи до створення процесних інновацій.
- •17. Інфраструктура інноваційної діяльності.
- •18. Роль держави у здійсненні інноваційної діяльності суб’єктами ринку.
- •19. Держава як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.
- •20. Особливості підтримки інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах.
- •21. Вплив держави і громадськості на формування сприятливого до інновацій інституційного середовища.
- •22. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •23. Організаційні структури підтримки інноваційного підприємництва.
- •24. Організаційні форми інтеграції науки і виробництва.
- •25. Між фірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах.
- •26. Стратегічний аспект управління інноваційним розвитком.
- •27. Розроблення інноваційної стратегії.
- •28. Формування інноваційної політики організації.
- •29. Взаємообумовленість інноваційної стратегії та інноваційної політики організації.
- •30. Планування інноваційної діяльності.
- •31.Продуктово-тематичне планування інновацій
- •38.Складові і принцип дії мотиваційного механізму інноваційної діяльності
- •46. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора
9. Еволюція парадигми економічного розвитку.
Теорії та моделі економічного зростання, що ґрунтуються на інноваційних факторах, виводили економічну динаміку безпосередньо з процесів створення і впровадження у виробництво нових технологій і нових товарів. Теорії інноваційного розвитку наголошували, що економічне зростання відбувається у часі нерівномірно: поява принципово нової базисної технології у певній галузі дає імпульс розвитку багатьом спорідненим галузям через виникнення пучка вторинних інновацій. Інновації, поширюючись, збільшують загальний економічний результат і сприяють зростанню темпів розвитку економіки, однак водночас зменшують комерційну віддачу від іннозації для окремого суб'єкта господарювання, що змушує його відшукувати інші, досконаліші способи задоволення потреб споживачів. У процесі формування сучасних уявлень про природу економічного зростання і роль інноваційних чинників у ньому відбувалася зміна парадигм, узятих науковцями за основу своїх теорій. Зокрема, ранні теорії циклічного економічного зростання опиралися на технологічну парадигму, тобто причиною циклічного розвитку вважали зміну поколінь техніки в процесі її відтворення та інфраструктури, яка обслуговує даний технологічний устрій.
Дослідження Й. Шумпетера і його послідовників сформували техніко-економічну парадигму економічного розвитку, яка доповнювала технологічну висновками про те, що зміна технологій відбувається не через фізичне зношення, а внаслідок того, що тривале використання певної технології та її поширення у відповідній сфері діяльності зменшує норму прибутку підприємців. Концепція техніко-економічної парадигми виходить з того, що технологічні зміни випереджають зміни в інституційній структурі держави, яка є інертною через притаманний їй консерватизм інтересів і підтримку суб'єктивної віри в старі добрі часи. Період, протягом якого відбуваються кардинальні зміни в соціально-економічній структурі, і є періодом становлення техніко-економічної парадигми, яка відповідає новим принципам управління в різних сферах, що стають загальновизнаними для нової фази розвитку. Це становлення триває 48--68 років, що відповідає довгостроковому коливанню довгої хвилі Кондратьєва. Зміна парадигми має всі ознаки загальної техніко-управлінської революції, яка зумовлює ефективнішу систему суспільно-економічного устрою.
Для того, щоб інновація реалізувалась, необхідні: конкретне інституційне та індустріальне середовище; певна кваліфікація для концептуального осмислення і вирішення технологічної проблеми; економічна ментальність, щоб зробити застосування інновації вигідним; мережа виробників та користувачів, що можуть обмінюватися досвідом, який здобувають у процесі творення базисної інновації. Це зумовило появу техно-соціо-економічної парадигми. На процес наукових відкриттів, технологічних інновацій і їх соціальних застосувань впливають багато факторів, у тому числі індивідуальна винахідливість і підприємницький дух. Його кінцевий результат залежить від особливостей взаємодії усіх чинників. Інформаційні технології прискорили темпи науково-технічного прогресу.
