1.2. Система засад кримінального провадження

Важливе місце у формуванні цілісного уявлення про систему засад займає питання про значимість кожної з них. Деякі вчені вважають, що є засади головні і другорядні²³. Варто надати перевагу позиції М.Я. Якуба, який зазначає, що сама постановка такого питання є неправильною²⁴. Водночас засади (принципи) кримінального процесу не можуть бути повністю рівнозначними, оскільки кожна з них відображає різний обсяг кримінально-процесуальної діяльності і має свою сферу дії, яка може збігатися чи відрізнятися. В одних процесуальних діях окремі засади справді займають провідне становище, але в інших ці ж засади є на більш ніж скромних позиціях. При дослідженні системи засад, прояв окремих їх елементів може бути описаний у вигляді підпорядкованого чи панівного становища щодо інших. Проте таке міркування не має узагальнювального характеру. Адже такий опис може бути здійснений лише щодо конкретної правозастосовної ситуації у конкретному кримінальному провадженні.

В юридичній літературі висловлюють погляди про те, що система кримінально-процесуальних засад не володіє властивістю збереження цілісності, стабільністю, оскільки в разі порушення однієї засади ніби-то відбувається порушення всієї системи²⁵. З таким твердженням погодитися важко. Ні окрема засада, ні їх система не може «порушуватися» чи «не порушуватися». Йдеться лише про недотримання правозастосувачем нормативних вимог, які виражають зміст засад. Така ситуація призводить до того, що завдання кримінального судочинства будуть реалізовані не повною мірою (або й взагалі залишаться нереалізованими), однак специфічні зв’язки між структурними елементами системи не порушуються.

У новому КПК України міститься глава 2 «Засади кримінального провадження», де в ст. 7 перераховуються усі засади кримінального провадження.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Але не дивлячись на це, в ст.7 передбачено, що засади кримінального провадження, передбачені главою 2, не є вичерпними.

Іноді до засад кримінально-процесуального провадження відносять і такі положення, як економічність, планування, ефективність, науковість, гуманізм, справедливість, толерантність тощо. На мою думку, їх не можна вважати засадами процесуального провадження, бо вони притаманні для всіх видів людської діяльності, в тому числі й тієї, що її не врегульовано нормами права.

Усі засади кримінального провадження тісно пов'язані між собою, взаємно обумовлюють одна одну, а тому утворюють систему. В свою чергу, в цій системі можна виокремити засади, що мають однакові ознаки. В процесуальній літературі залежно від певних ознак засади кримінально-процесуального права поділяють на кілька груп.

За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено: конституційні – в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст. 129); спеціальні (інші) – в інших законах, передусім, у КПК. Поділ засад процесу на конституційні та спеціальні зовсім не означає, що одні із них (конституційні) є головними, а інші (спеціальні) – другорядними. Всі вони мають у кримінальному провадженні однакові юридичну силу і значення.

Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально- процесуальної діяльності розрізняють засади:

- обвинувачення (переслідування);

- захисту;

- правосуддя (вирішення справи).

Залежно від поширеності на галузі права засади поділяють на:

- загальноправові, тобто ті, що діють у всіх галузях права (наприклад, засада законності), але виявляються з певними особливостями в кримінально- процесуальному провадженні;

- міжгалузеві – діють у кількох галузях права (наприклад, засада змагальності) і також по-особливому – в кримінально-процесуальному провадженні;

- галузеві – діють лише в межах кримінального провадження (наприклад, засада розумності строків).

Залежно від організаційної побудови кримінального провадження засади поділяють на:

- суто організаційні (наприклад, призначення слідчих і прокурорів, централізація та єдиноначальність у системі органів прокуратури, виборність і призначення суддів тощо)

- організаційно-функціональні (наприклад, засада одноособовості і колегіальності, нагляду вищестоящих суддів за судовою діяльністю нижчестоящих)

- функціональні, суто кримінально-процесуальні (наприклад, засада презумпції невинуватості, змагальності тощо).

Засади кримінального провадження, як зазначав М. С. Строгович, це кримінально-процесуальні норми загального та визначального характеру, вони конкретизуються та деталізуються в нормах права, що стосуються тільки кримінального процесу²⁶.

Серед засад кримінального провадження варто виділити таку засаду як доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень. Попри те, що право на доступ до суду не закрі­плено в Конституції України в буквальному розумінні, на думку Лужанського А.В., про нього все ж таки можна і потрібно говорити як про право, гаран­товане Основним Законом України, принаймні у контексті складового елементу права на судовий захист²⁷. Перебуваючи в системі засад кримінального провадження, право на доступ до суду через його складові існує не автономно, а в сис­темному взаємозв’язку з іншими засадами, які тісно взаємодіють між собою. Будучи належним до юридичної сфери, згадана засада тісно пов’язана з іншими засадами цієї системи - на судовий захист та судове оскарження, презумпцію невинуватості, обов’язковість судових рішень тощо.

Обов’язковість судового рішення є важливою властивістю, без якої воно позбавляється свого реального значення. Тільки за умови, що кожне судове рішення, яке набрало законної сили, буде неухильно виконано, можливе досягнення цілей правосуддя, забезпечення карального і виховного впливу покарання. У загальнообов’язковості судового рішення проявляється дія засади законності, направлена на забезпечення неухильного дотримання вимог правових норм та реального виконання судового рішення. Саме ця характеристика забезпечує цілеспрямований вплив владного припису судових органів, що діють від імені держави. Через неї судове рішення впливає на волю зобов’язаних суб’єктів та приводить їхню поведінку у відповідності до закріплених у законі дозволів та заборон.

Тільки реалізація всіх засад у їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і взаємодії сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства. Можливість застосування кожної засади має бути так урегульовано в законі, щоб жодна засада не заперечувала інший. Необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими засадами, і забезпечити взаємозв’язок між ними. Все це зумовлює необхідність передбачити в законі розумні винятки майже з кожної засади кримінального процесу (крім засад законності та презумпції невинуватості). Але це мають бути саме винятки, які не перекреслюють саму засаду, інакше вони перетворяться на загальне правило, на протилежну конкуруючу засаду.

Розділ 2. Доступ до правосуддя як засада кримінального провадження: