Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекция 13 патогенні клостридії Microsoft Word.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
246 Кб
Скачать
☆

Короткі дані про неклостридіальні анаероби

До родини бактероїдів (Васteroidaceae) належать аспорогенні грамнегативні бактерії. Родина включає 13 родів. У патології люди­ни найбільшу роль відіграють два роди: Васteroides і Fusobacterium. Вперше їх виділили із гною при гангренозному апендициті.

Бактероїди — це прямі або дещо зігнуті палички розміром 0,5-0,8 х 1-2 мкм, розташовані поодинці, а також як дипло- і стрептобактерії, деякі види утворюють капсулу, є рухливі (перитрихи) і нерухливі.

Фузобактерії — це поліморфні палички. Вони мають вигляд пря­мих або злегка зігнутих веретеноподібних паличок із загостреними кінцями розміром 0,5-1,5 х 2-3 мкм. Нерухливі, спору і капсулу не утворюють, інколи розміщуються у вигляді стрептобактерій (по 2-3 клітини).

Бактероїди не вибагливі до поживних середовищ. На МПБ через 48 год утворюється дифузне помутніння. У більшості бактероїдів виражені сахаролітичні і протеолітичні властивості.

Фузобактерії культивують на середовищах із додаванням сиро­ватки крові великої рогатої худоби або асцитичної рідини. Культура бактероїдів і фузобактерій має неприємний гнилісний запах.

Резистентність у навколишньому середовищі відносно висока. У випорожненнях людей і тварин бактероїди і фузобактерії зберігають життєздатність протягом 30-50 діб, але під дією високої темпера­тури і робочих розчинів дезінфектантів гинуть протягом 10-20 хв.

Факторами патогенності у бактероїдів і фузобактерій є фактори адгезії, капсула, ендотоксин (ліпополісахарид), білки поверхневої мембрани, ферменти агресії.

Бактероїди і фузобактерії є представниками нормальної мікро­флори людини. Природним осередком їх перебування є слизові обо­лонки порожнини рота, травного тракту, сечостатевих органів. Як умовно-патогенні ці мікроорганізми (самостійно і в асоціації з клостридіями, а також факультативними анаеробами) на фоні осла­бленої резистентності макроорганізму здатні спричинити гнійно-запальні процеси різної локалізації. Але у більшості випадків вони уражають органи черевної порожнини і спричинюють апендицит, перитоніт, гангрену окремих органів, парапроктит, холецистит, аб­сцес печінки, а також пневмонію, сепсис, ендокардит, абсцеси моз­ку, парадонтоз, ранові і гінекологічні інфекції.

Особливістю перебігу мікст-інфекції є швидке наростання про­цесу, некротизація тканин, інтоксикація. Це пояснюється синергіз­мом (від грец. synergos — діяти разом) бактерій, коли їх патогенні властивості взаємно посилюються. Інфекції носять в основному ен­догенний характер, але можливе й екзогенне інфікування.

Доведено, що бактероїди водночас з ешерихіями і клостридіями беруть участь в утворенні жовчних каменів.

Практичне значення має виявлення симбіозу Fusobacterium nесrорhorum і Тrероnеmа vіnсеntii, які спричинюють ерозивно-некротичну ангіну Венсана, а також ерозивно-некротичні ураження чоловічих і інколи жіночих статевих органів.

В. frаgilis у дітей 1-5-річного віку спричинює діарею, у дорос­лих — рак прямої кишки.

Розвитку інфекції бактероїдної етіології сприяють фактори, дія яких призводить до зниження рівня кисню в тканинах, а також ослаблення захисних механізмів організму: травма, спазм, звужен­ня судин, некроз, супутні інфекції, зумовлені іншими мікробами. Вони можуть виникнути внаслідок хірургічного втручання (особли­во у разі операцій у порожнині рота або на кишечнику), порушен­ня правил проведення ін'єкцій, введення катетерів, при цукровому діабеті, атеросклерозі, алкоголізмі, у разі використання антибіоти­ків, імунодепресантів, кортикостероїдів, рентгенівського і гамма-опромінення.

Імунна відповідь формується при септицемії і тяжких запальних процесах. У сироватці крові накопичуються антитіла у високих ти­трах, які зберігаються декілька місяців.

Матеріалом для дослідження є кров, мокротиння, гній, випорожнення. Його відбирають на межі живої і некротизованої ткани­ни. Використовують мікроскопічний, бактеріологічний і біологіч­ний методи.

Специфічна профілактика не розроблена.

Усі бактерії родини бактероїдів високорезистентні до антибіоти­ків. Особливо до пеніцилінів і цефалоспоринів І і II поколінь. Для лікування використовують метронідазол, іміпенем, левоміцетин.