2. Основні характеристики системи і структури юридичної освіти.

Система юридичної освіти складається із відповідних закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, баз навчальної юридичної практики, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура юридичної освіти включає вищу юридичну освіту, післядипломну юридичну освіту, аспірантуру, докторантуру, професійну юридичну самоосвіту. У системі юридичної освіти діє психологічна служба, організується безкоштовне медичне обслуговування та харчування, забезпечуються безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та виховання тощо.

До основних характеристик юридичної освіти в України, крім того, відносяться:

¨ освітні рівні, які складають спеціальна професійна юридична освіта, базова вища юридична освіта, повна вища юридична освіта;

¨ освітньо-кваліфікаційні рівні юридичного спрямування: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр;

¨ наукові ступені: кандидат юридичних наук, доктор юридичних наук.

До особливостей вищої освіти, у тому числі юридичної, відноситься те, що вона здійснюється на базі повної загальної середньої освіти і забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Підготовка фахівців у вищих юридичних закладах освіти проводиться з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном. Прийом громадян до вищих юридичних закладів освіти проводиться на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності закладу юридичної освіти та джерел оплати за навчання.

Післядипломній юридичній освіті в Україні властиве те, що:

¨ вона здійснюється закладами післядипломної юридичної освіти на договірних засадах з установами, організаціями, підприємствами з урахуванням державного контракту (замовлення), забезпечує одержання нової кваліфікації або юридичної спеціальності, а на основі раніше здобутої юридичної освіти і досвіду практичної юридичної роботи - поглиблення професійних знань, умінь з правознавства;

¨ її форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної юридичної освіти за погодженням із замовником;

¨ до закладів післядипломної юридичної освіти належать юридичні академії та інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення працівників судових, прокурорських, слідчих органів; юридичні підрозділи вищих закладів освіти - філіали, факультети, відділення та інші;

¨ заклади післядипломної юридичної освіти працюють за очною, вечірньою, заочною формами навчання, можуть мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Професійна юридична самоосвіта забезпечується державними органами, юридичними об'єднаннями, установами, організаціями та здійснюється безпосередньо юристами

5. Наукова діяльність

Наукова робота на кафедрі бібліотекознавства і бібліографії відбувається з перших днів існування кафедри. Виокремлено конкретні аспекти (книгознавство, бібліотекознавство та бібліографія), відповідно до яких сформульовано предмет наукової діяльності. Зокрема, надзвичайно актуальною є історіографія української книги (предмет діяльності 1). Зважаючи на недостатню й здебільшого тенденційну позицію радянського бібліотекознавства стосовно окремих бібліотечних комплексів (історії творення, використання, комплектування фондів тощо) особливо актуальними є дослідження мало відомих, однак надзвичайно вартісних приватних колекцій, та бібліотечних зібрань (предмет 2). Також із царини бібліографознавства виокремлено масив галузевих і персональних бібліографічних досліджень (предмет роботи 3). Оскільки, впродовж тривалого часу основні вимоги до укладання галузевих та універсальних довідників, зокрема, достовірність і науковість, зазнавали невиправданих й, безперечно, шкідливих купюр, особливо актуальними є перевидання, а інколи й первісне укладання принципово нових, насамперед щодо фактичного матеріалу, перш за все спеціальних довідкових видань (предмет 3.1).

Мета діяльності – узагальнення концепції розвитку книговидання та бібліотечної справи України, з позиції окремих бібліотечних зібрань як закономірних та невід'ємних ланок загального процесу становлення українських наукових та публічних бібліотек у загальному Європейському та світовому культурному контекстах; вдосконалення теорії бібліотекознавства як самостійної з точки зору предмету, методів й методик дослідження суспільно заангажована дисципліна – складний комплекс проблем наукового характеру, що визначаються теоретичними концепціями й безпосередніми практичними реаліями на базі галузевих та загальних бібліотек; розробка персональних бібліографічних оглядів, описів та покажчиків; укладання нормативних та спецкурсів і спецсемінарів дотичних до цієї наукової розробки; написання словникових статей спеціальних довідників на рівні сучасних світових стандартів; розробка принципово нових засад укладання універсальних та спеціальних інформаційно-галузевих довідкових ресурсів, зокрема енциклопедій та персональних бібліографічних покажчиків (на практичному матеріалі наукової роботи викладачів філологічного факультету у найвизначніших персоналіях).

Під час наукової діяльності використовують методи загально-наукові, зокрема: описовий, класифікаційний, концептуального й покомпонентного аналізу, синтезу, індукції, дедукції, абстрагування та спеціальні науково-практичні методики, зумовлені сукупністю об'єктів дослідження та бажаним результатом, а саме: емпіричний, логічний, метод аналітико-синтетичної поелементної обробки документа (індексування, систематизація, предметизація, анотування, реферування, використання УДК та ББК) та експериментальний метод - за аналогією.

Виконання зазначених теоретичних завдань передбачає конкретні аспекти, відповідно до яких сформульовано наступні завдання:

вивчення окремих бібліотечних приватних та публічних зібрань з метою уточнення загального бібліотечного процесу;

дослідження окремих закономірностей розвитку бібліотечної справи як частини суспільного й етно-культурного процесів;

студії у царині видавничої справи та побутування книги у суспільстві;

уточнення поняття інформаційно-пошукової системи, її основних компонентів як методу ідентифікації та використання документів;

вдосконалення методики укладання персональних бібліографічних посібників, із використанням найновіших методів бібліографічної евристики;

з'ясування місця та ролі АСОД у системі бібліографічної евристики;

обґрунтування принципів і методів укладання спеціальних енциклопедичних довідкових видань, із застосуванням результатів на практиці.

Джерелами наукової діяльності є фонди бібліотек та архівів; галузеві персональні довідники; літописи газетних та журнальних статей, бібліографічні покажчики філологічних дисциплін за останні п'ятдесят років. Реалізацію завдань роботи здійснюють послідовно з огляду на специфіку предмету із застосуванням сучасних підходів до вивчення бібліотечних зібрань, укладання персональних бібліографічних посібників та словникових статей принципово нового типу з урахуванням проблем актуальності, достовірності тощо. Методичну основу бібліотекознавчих наукових студій донедавна ототожнювали із більшістю методик суспільно заангажованих дисциплін, натомість бібліотекознавство, як одна із самостійних наукових дисциплін суттєво вирізняється низкою спеціальних методів і прийомів, що знаходяться на межі теорії й практичної евристики й творять послідовний, логічний науковий алгоритм.

Однією з актуальних проблем сучасного бібліотекознавства, безумовно, є потреба укласти історичну систему науки, насамперед, на основі аналізу окремих, найбільш вагомих бібліотечних зібрань. Отже, студії у сфері вивчення принципів комплектування, каталогізації, опрацювання документів бібліотечних зібрань дозволяють виокремити закономірності виникнення, розвитку та специфіки бібліотечної справи Західного регіону, що передбачає виключно національні риси усього процесу, починаючи від книговидання й до укладання у специфічний спосіб книгозбірень усіх можливих модифікацій. У процесі розробки наукової теми особливу увагу акцентують на достовірності, точності й коректності фактичного матеріалу, оскільки концепція бібліотекознавства XX століття далеко не завжди покладалась саме на ці засади, а отже, й сам процес дослідження й, відповідно, результати зазнавали суттєвих похибок. Нові історичні факти, що з'ясувались (причини й передумови укладання й функціонування бібліотек, персональні здобутки українських вчених у цій галузі тощо) довершують поняття процесу розвитку української бібліотечної справи як складного, задіяного до світового процесу, проте самостійного явища. На основі вдосконалення методик укладання бібліографічних посібників та енциклопедичних статей реалізовано один із засадничих принципів таких видань - принцип науковості. Новизна дослідження полягає у його системності й фактичному підґрунті, що забезпечує необхідний науковий рівень.

Практична цінність одержаних результатів полягає, насамперед, в укладанні 33 персональних бібліографічних покажчиків викладачів і науковців університету. Також під час дослідження вдосконалено методику укладання бібліографічних посібників завдяки використанню найновіших методів бібліографічної евристики – документально-інформаційного пошуку, алгоритму уточнювального бібліографічного пошуку, тематичного бібліографічного пошуку, евристичного потенціалу системи бібліографічних каталогів (відсилкових та довідкових карток, систематичного каталогу, організованого на основі Універсальної десяткової класифікації, предметного й тематичного покажчиків науково-довідкового апарату) а також роботи з рукописними та архівними матеріалами. Статті, запропоновані членами кафедри до спеціальних та галузевих енциклопедичних видань тематично й методично відрізняються від попередніх аналогів, зважаючи на принципово нову методику їх укладання, в основі якої систематичне, контекстуальне опрацювання фактичного матеріалу. Статті, подані до енциклопедій, відтворюють новий погляд на довідкові джерела як на самостійні, специфічні за стилем, фактажем, системою відсилань і бібліографічних відомостей наукові розвідки прикладного характеру.

На основі наукового дослідження започатковані нові нормативні курси, спецкурси та спецсемінари для студентів спеціальності "Книгознавство, бібліографія, бібліотекознавство". Також захищено курсові і дипломні роботи студентів.

Важливим напрямком наукової діяльності працівників кафедри є розробка навчальних програм.

Працівники кафедри беруть участь у щорічній звітній науковій конференції Університету (лютий-березень). Окрім цього, вони є постійними учасниками наукових конференцій поза університетом, науковий доробок – 170 публікацій.

Викладачі кафедри провадять лекції у Малій Академії, на курсах підвищення кваліфікації при ЛНУ ім. Івана Франка.