8.Основні рекомендації щодо розробки алгоритму розв’язання задачі

Приклад 1. Дан одномірний числовий масив з n елементів. Знайти максимальний елемент MAX масиву.

Логіка розв’язання завдання така. Треба взяти перший елемент масиву та розглядати його як максимальний. Далі взяти другий елемент і порівняти з першим. Якщо він буде більшим, вважати його максимальним елементом і перейти до третього елемента. Якщо другий елемент буде меншим за обраний максимальний, просто перейти до третього елемента і продовжувати роботу, поки не будуть переглянуті всі n елементів масиву.

Запишемо алгоритм.

10. Ввести розмірність n масиву;

20. Ввести елементи а(і) масиву (1<=i<=n);

30. Взяти і рівним 1;

40. Прийняти як MAX значення а(і) (на першому кроці і=1);

50 Збільшити і на одиницю (перехід до наступного елементу масиву);

60. Якщо i не більше n, йти на 70, інакше йти на 80 (умова перегляду всіх елементів масиву);

70. Якщо а(і) більше MAX, прийняти а(і) як MAX та йти на 50, інакше просто йти на 50;

80. Вивести значення MAX;

90. Закінчити роботу.

Тут приписи перенумеровані (з інтервалом 10) для зручності посилання на них. Певні пояснення приписів подані курсивом.

До речі, перелічені приписи можуть бути ще більш розгорнуті. Наприклад, під час вводу розмірності масиву можна передбачити перевірку числа n (воно повинне бути цілим та додатним). Можна розгорнути також приписи вводу та виводу.

Одним з основних етапів є розробка порядку (технології) розв’язання завдання відповідно до відомих початкових даних для одержання кількісних шуканих результатів. Визначення порядку виконується після здійснення математичного розв’язання завдання і спрямоване на розробку шляху одержання шуканого результату, що відповідає наявним математичним співвідношенням та заданим вихідним даним. Цей шлях складається з точно визначеної (упорядкованої) послідовності інструкцій (приписів), що визначає процес перетворення вихідних даних у шуканий результат, і являє собою алгоритм розв’язання завдання

9. Етапи розробки тактичної задачі

Виконання різноманітних оперативно-тактичних розрахунків є обов’язковою складовою процесу підготовки рішення в штабі (органі управління). Це забезпечує підвищення об’єктивності рішення, що відпрацьовується, та дозволяє командиру (начальнику) більш обгрунтовано прогнозувати варіанти дій підлеглих військ у обстановці, що складається.

Впровадження в практику роботи штабів електронно-обчислю-вальної техніки для виконання розрахунків, використання сучасних інформаційних технологій суттєво поширюють можливості органу управління на шляху відпрацювання найбільш доцільного варіанту рішення. В той же час слід розуміти, що застосування ПЕОМ не веде до принципових змін у призначенні розрахунків, їх виборі та в організації їх виконання. Проте воно веде до одержання нових якостей процесу здобуття результатів. ПЕОМ крім швидкості вирішення задачі забезпечує:

можливість використання значних за складністю математичних залежностей, що описують досліджувані процеси;

можливість застосування заздалегідь підготовлених програм виконання розрахунків;

можливість корегування та удосконалення програм рішення оперативно-тактичних задач в процесі їх застосування в органах управління;

можливість використання заздалегідь створених та постійно поновлюваних баз даних;

можливість виконання розрахунків за різними алгоритмами та порівняння результатів;

можливість прорахунків великої кількості можливих варіантів рішення та автоматизації вибору найдоцільнішого з них за певними критеріями;

можливість подання результатів у зручному вигляді (таблиці, графіки, текст).

Проведення оперативно-тактичних розрахунків здійснюється за рекомендованими або заданими програмно чи аналітично математичними співвідношеннями та залежностями.

Якщо розрахункові залежності задані програмно, тобто у вигляді готових програм, що зберігаються у пам’яті машини, для одержання результатів достатньо лише ввести вихідні дані.

Прийняття рішення – це вибір найбільш доцільного варіанту розв’язання певної бойової задачі, що поставлена перед командиром (начальником). Проблема пов’язана з тим, що управління військами завжди здійснюється в певних умовах, що характеризують конкретну обстановку ведення бойових дій.

Врахування умов ведення бойових дій обов’язково веде до визначення обмежень, які накладаються ззовні на процес підготовки та прийняття рішення. Ці обмеження обумовлені:

задачами, що ставляться вищім за рівнем штабом (органом управління) (строки, простір, наявні засоби);

геофізичними умовами (погода, місцевість, час доби);

станом підлеглих військ (укомплектованість, кваліфікація, оснащеність, наявні матеріальні ресурси);

противником (склад угруповання, його дії).

Саме урахування цих обмежень веде до необхідності розв’язання проблеми, що стоїть перед органом управління під час підготовки та прийняття рішення.

Пояснимо це на прикладі розрахунку маршу. Якщо уявити постанов-ку задачі на здійснення маршу просто як на передислокування частини з одного пункту до іншого без якихось додаткових вихідних даних, вона не веде до створення проблеми. Командир сам обирає сприятливий маршрут, побудову колон, швидкість руху, графік руху і т. ін., виходячи із своїх міркувань.

На практиці підготовка та здійснення маршу завжди виконується в умовах обмежень (заданий маршрут, час на виконання маршу, вплив противника і т.д.). Ці обмеження під час виконання оперативно-тактичних розрахунків відтворюються у вигляді конкретних кількісних значень величин, що входять до математичних залежностей, тобто являють собою задані вихідні дані.

Розрахунок маршу має бути спрямованим на вибір таких варіантів його організації та здійснення, які забезпечували б урахування заданих обмежень, поданих через вихідні дані. Вибравши для аналізу саме ці варіанти, командир далі розглядає їх з урахуванням особливостей, які не увійшли у формульні залежності (підготовку особового складу, політико-моральні якості, можливі дії противника). В результаті обирається кінцевий варіант, що і розглядається як елемент рішення

Розглянемо перелічені рекомендації більш конкретно, продовжуючи певною мірою умовний приклад розрахунку маршу. Припустимо, що поставлена задача на розрахунок маршу за заданим маршрутом (таким чином, дальність D можна вважати визначеною). Визначений час виконання задачі T_з. Треба визначити тривалість T_м маршу, потрібну середню швидкість V та час, що можна витратити на привали T_пр.

Таким чином, проблема полягає в тому, щоб визначити конкретні значення змінних V та T_пр, які найбільш повно враховували б конкретну обстановку, що склалася, та умови виконання поставленого завдання (T_м T_з). Для такої постановки задачі розрахункова формула набуває вигляду:

T_м= D/V + T_пр .

Конкретні значення змінних D та T_з визначені розпорядженням. Звідси випливає, що у розрахунковій таблиці треба розглядати тільки дві змінні (V та T_пр ), на конкретні значення яких командир може впливати своїм рішенням.

Припустимо, що треба здійснити марш на відстань D=200 км за заданий час T_з = 9 год. (Слід підкреслити, що тут і далі числові значення мають суто ілюстративний характер).

Враховуючи задану дальність, орієнтуючись на існуючі нормативи та знаючі склад колони, визначимо діапазони зміни середньої швидкості та часу на привали :

V = 15…35 км/год;

T_пр = 1…3 год;

Визначимо початковий крок зміни середньої швидкості .при розрахунках:

ΔV =5 км/год .

Для початку аналізу приймемо зміну часу на привали через 1 год.

Такий вибір числових значень можна розглядати як попередній, тобто такий, який дозволить виключити з розгляду варіанти, що не відповідають накладеним обмеженням. Для аналізу допустимих варіантів в подальшому можна перейти до інших (менших) кроків зміни аргументів.

Оскільки на тривалість маршу впливає перш за все швидкість руху, будемо розглядати змінну V як основний аргумент. Тому час на привали T_пр слід у розрахунках розглядати як параметр. Такий вибір дозволяє визначити форму розрахункової таблиці: обчислюються значення часу T_м залежно від .значень V при постійному значенні змінної T_пр. Далі розрахунки T_м як функції V повторюються при іншому значенні T_{пр .} (У наведеному нижче прикладі таблиці доданий ще один стовпець, де вказуються номери