Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (н9):
Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.
Розраховувається він за формулою:
(1.3.)
де Зін – сума всіх зобов'язань цього інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів) перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, РК – регулятивний капітал банку.
Значення нормативу Н9 повинно не перевищувати 5 %.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (н10):
Встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.
Для розрахунку даного нормативу використовують таку формулу:
(1.4.)
де СЗін – сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/ сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів, РК – регулятивний капітал банку.
Значення нормативу Н10 повинно не перевищувати 40 %.
Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.
Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.
Кредити надаються тільки в межах наявних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), банк зобов’язаний повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів банку.
Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.
Кредити надають на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен:
ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника;
здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування;
визначити ступінь ризику для банку;
визначити структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).
Для одержання кредиту позичальник звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку, в якому зазначаються істотні умови кредитування:
цільове призначення кредиту з короткою характеристикою концепції проекту (заходу), що кредитується;
сума фінансування;
строк користування кредитом, включаючи конкретні строки погашення кредиту;
запропоноване забезпечення за кредитом, а також коротка характеристика проекту (заходу), що кредитується та його економічна ефективність.
Для попередньої оцінки можливості кредитування разом з клопотанням позичальник подає банку анкету-заяву на одержання кредиту.
Для вирішення питання про надання кредиту Позичальником надається:
анкета – заява на отримання кредиту юридичною-особою згідно зразка;
бізнес-план (ТЕО);
прогноз грошового потоку, який будується Позичальником на весь період кредитування;
документи, які необхідні для розгляду питання про здійснення фінансування.
Загалом, процес банківського кредитування можна умовно поділити на кілька етапів, кожний з яких робить свій внесок у якісну характеристику кредиту і визначає рівень його ризиковості та дохідності.
Кожен з етапів передбачає процедури, характерні тільки для нього. У свою чергу, процедури передбачають виконання певних фаз контрольно-аналітичної роботи (рис. 1.1.).
