Пакт Ріббентропа-Молотова.

Пакт (1939) — назва таємного додаткового протоколу до договору про ненапад між СРСР та Третім Рейхом, підписаного 23 серпня 1939 у Москві народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини Йоахимом фон Ріббентропом. Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР.

2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну.

3.Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку

4. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

Цей протокол буде зберігатися обома сторонами в суворій таємниці.

Таким чином, по цьому договору в зону впливу СССР потрапили Фінляндия, Литва, Латвія, Естонія, Бесарабія, Буковина, райони Польщі с українським и білоруським населенням. Ці райони були приєднані до СССР в 1940 р., крім Фінляндії, яку захистила позиція Ліги Націй.

Пакт про ненапад був вигідним обом сторонам. Німеччині він давав можливість розібратися з Англією и Францією та краще підготуватися до війни проти СССР. СССР мав можливість укрепити промисловість і підготувати Червону Армію до війни.

Після підписання пакту та розгрому нацистами головних сил польської армії 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили на територію Західної України, Зх. Білорусі та приєднали їх до СРСР. Катинська трагедія. Декларація про возз’єднання Зх. та радянської України.

4. Причини та періодизація Другої Світової війни

Питання про причини Другої світової війни залишається в історичній науці досить дискусійним і неоднозначним. Але більшість дослідників виділяють такі причини, які призвели до початку Другої світової війни:

1.Прихід до влади фашистів та нацистів до влади у тоталітарних державах.

Формування агресивних військово-політичних блоків у ІІ Пол. 30-х рр.

2. Загострення протиріч між провідними країнами західного світу (США , Англія, Франція) через глибоку економічну кризу.

Економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.

3. Політика умиротворення агресорів напередодні війни та неефективність діяльності Ліги націй.

Розв'язанню війни сприяла політика потурання „умиротворення” агресорам, яку проводили Великобританія і Франція, сподіваючись, що своїми вчинками вони задовольнять їхні апетити. "Ізоляція" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.

4. Версальсько-вашингтонська система договорів, яка встановила несправедливі кордони (ігнорування етнічного принципу) та систему економічних і політичних взаємин, поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. Фашистські та мілітаристські держави на чолі з Німеччиною, Італією і Японією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту, які тоді знаходилися переважно під контролем Великобританії, Франції і США;

5. Не останню роль у розв'язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.