3. Зміст програми практики

3.1. Мета фахової виробничої.

Метою конструкторсько-технологічної практики є виконання аналітичної частини переддипломних досліджень. Конструкторське обладнання інтер”єру та меблів для громадських закладів. Аналіз аналогів та прототипів.

3.2. Головні завдання фахової виробничої практики.

Завдання практики:

• ознайомлення з технологічним чинником як важливою складовою формування дизайнерського виробу;

• вивчення властивостей та особливостей різноманітних матеріалів, що застосовуються в оздобленні інтер’єрів громадських споруд;

• надбання студентами навичок співпраці з іншими фахівцями, причетними до реалізації дизайнерських розробок.

Проблеми суто технологічні є компетенцією інженерів та конструкторів. Проте дизайнер, який працює над конкретним проектом, неодмінно має осмислювати у співпраці із суміжниками конструкторські питання у тій мірі, в якій це пов’язано з процесами знаходження досконалої структури й форми.

Дизайнерський задум втілюється у певному матеріалі й збирається зі складових частин, які його утворюють. При цьому проект має відповідати сучасним технологічним можливостям. Внаслідок цього досягається раціональне формоутворення виробу з відповідних матеріалів за допомогою механічної обробки різанням, литтям, обробки тиском тощо. А також – раціональна послідовність дій щодо збирання окремих частин з подальшим їх з’єднанням за допомогою склеювання, зварювання тощо.

Тому саме вивчення конструкторського чинника має значний вплив на формоутворення дизайнерських виробів і є головним змістом конструкторсько-технологічної практики студентів.

Конструкторсько-технологічна практика розглядається у структурно-логічній послідовності з практикою конструкторською, з метою одержання студентами необхідного обсягу практичних знань та вмінь відповідно до спеціальності 6.020200 „Дизайн”. Матеріал, конструкція та технологія перетворення одне в друге — фактори, які притаманні саме дизайнерській роботі. Дизайнер, що проектує нові вироби, повинен мати знання з конструкцій, технологій, постійно вести пошук нових способів вирішення завдань. Запровадження нових технологічних методів супроводжується багатьма труднощами, проте дизайнер повинен обґрунтовувати необхідність освоєння нових матеріалів та технологій, якщо це доречно економічно та сприяє створенню якісних виробів.

Майстерність дизайнера полягає у вмінні оригінальну ідею нової речі довести до стадії технологічного виконання таким чином, щоб ця річ при промисловому виготовленні не втратила важливих якостей проекту.

Проходження конструкторсько-технологічної практики передбачається в межах певного напряму дизайнерської роботи.

Напрям 1. ДИЗАЙН ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ

Головна мета напряму — гуманізація взаємодії людини і техніки. При цьому процеси виробництва, розподілу та споживання товарів, утилізація відходів осмислюються як система зв'язків, яку дизайнер повинен оптимізувати своїми рішеннями. За такого підходу критерії охорони навколишнього середовища, економії не відновлюваних природних ресурсів, екологічності виробів розглядаються як найважливіші, а питання про співвідношення користі та шкоди від виробництва товарної продукції - як основні професійні орієнтири в проектній роботі дизайнера.

Дизайнерське проектування промислових виробів враховує також результати дизайн-ергономічного аналізу ринкової ситуації, в якій знаходиться підприємство-виробник, організацію виробництва, а також технологічний рівень якості розроблюваної продукції. Це гарантує високий рівень якості та конкурентоспроможність виробів.

Основні види робіт:

• формування асортиментної політики підприємств (дизайн-ергономічна експертиза продукції, що випускається; розроблення дизайнерських пропозицій щодо освоєння нових видів виробів з урахуванням техніко-економічних можливостей замовника; реклама продукції);

• дизайн-ергономічне проектування виробів машинобудування та приладобудування;

• дизайн-ергономічне проектування виробів, призначених для побуту, відпочинку, дозвілля і творчості;

• дизайн-розробки промислових об'єктів підвищеної техногенної небезпеки.

Напрям 2. дизайн-проектування інтер'єрів

Головна особливість напряму – комплексний підхід до створення функціонально та соціально обґрунтованого, естетично досконалого інтер’єру, який відповідає вимогам життєдіяльності людини. Інтер’єр – це замкнений простір всередині будівлі, створений поверхнями стін, стелі, підлоги. Робота дизайнера в цьому напрямку передбачає співпрацю з архітектором, який безпосередньо створює об’єкт подальших дизайнерських розробок.

Дизайн інтер'єрів типологічно розподіляється на проектування внутрішніх просторів офісiв, промислових та громадських об'єктів, житлових приміщень.

Напрям 3. ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН

Графічний дизайн охоплює широке коло робіт: видавництво поліграфічної продукції, представницька графіка, дизайн упаковок, комп’ютерна графіка, мультиплікація тощо. Кожен вид робіт, зокрема, представницька графіка, виконується з урахуванням структури та основних напрямків діяльності установ та організацій-замовників. У своїй більшості ці роботи є складовими створення фірмового стилю замовника, який розробляється на основі образного трактування діяльності підприємства методами графічного дизайну.

Перелік елементів, складових фірмового стилю: логотип, фірмові бланки, інформаційні бюлетені, конверти, відзнаки, візитні картки, папки тощо.

Напрям 4. ДИЗАЙН СЕРЕДОВИЩНИХ ОБЄКТІВ ТА СИСТЕМ ВІЗУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Цей напрям базується на системному підході, що обумовлює створення соціально, функціонально та ергономічно обґрунтованого, естетично досконалого предметно-просторового виробничого і побутового середовища. Предметний простір розглядається дизайнером як складна система "людина-середовище", головною ланкою якої є людина. Головним результатом дизайнерської роботи є підвищення інформативності, естетичної цінності та комфортності навколишнього середовища. В першу чергу це стосується дизайн-проектування систем візуальної інформації.

Поліпшення візуального комфорту, економія часу на орієнтування, підвищення загального естетичного рівня при впровадженні систем візуальної інформації позитивно впливає на дієздатність людини, продуктивність її праці та в результаті на ефективність суспільного виробництва.

Системи піктограм та носіїв візуальної інформації, що розробляються фахівцями інституту, відповідають сучасним вимогам графічного дизайну, міжнародним стандартам.

3.3. План-графік виконання програми практики, який містить заходи та розрахунок часу в годинах, необхідних для її виконання.

№ п\п	Види діяльності	Індив. робота години	Самост. робота години
1.	Ознайомлення з програмою практики	2
2.	Проведення інструктажу з охорони праці	2
3.	Виконання програми практики: - Опрацювання законодавчої та нормативної документації, будівельних та технологічних вимог (ДБН, СНіП) інструктивно-довідкових матеріалів та описів, що є на базі практики. - Підбір матеріалів що застосовуються при оздобленні приміщень: а) конструкцій і матеріалів для покриття підлоги; б) конструкцій і матеріалів для облаштування стелі; в) оздоблювальних матеріали для покриття стін та перегородок - Підбір предметного наповнення приміщень (праця з каталогами): а) меблів та обладнання; б) освітлювальних приладів; в) художньо-просторових акцентів та аксесуарів	14 35 35	10 20 20
4.	Підготовка та оформлення звіту з конструкторсько-технологічної практики. Консультації та узгодження звіту з керівником практики. Захист звіту.	20	4
Всього годин		108	54
Разом		162

3.4. Індивідуальні завдання

Індивідуальні завдання видаються студентам з метою надбання ними під час практики умінь і навичок самостійного вирішення фахових професійних питань. їх зміст конкретизується керівниками на початку практики і уточнюється під час її проведення. Наприклад: „Виконання ескізів - кроків та обмірних креслень деталей фасадів або деталей інтерєра ".

Виконання студентами індивідуальних завдань активізує їх творче мислення, підвищує ініціативу та здатність самостійно аналізувати та узагальнювати підсумки роботи, а також сприймати процес проходження практики більш конкретним та цілеспрямованим.

Результати, отримані студентами під час виконання індивідуальних завдань, можуть бути в подальшому використані при виконанні курсових або дипломних проектів (робіт), підготовці доповідей, статей або для інших цілей.

3.5. Тематика навчальних занять та екскурсій.

Під час практики проводяться семінари, відвідуються виставки. Їхньою метою є сприяння поглибленню теоретичних знань та практичних навичок, з використанням технічної бази практики. При роботі з вихідними матеріалами ( проектні підоснови, обміри, існуючі аналоги) студенти мають навчитися обґрунтуванню підбору конструкцій, узгодженню планувальних та конструктивних схем з фахівцями суміжних інженерних профілів. Співпраця з фахівцями має глибше розкривати студентам перспективи розвитку обраної спеціальності. До проведення таких занять мають залучатися найбільш кваліфіковані співробітники бази практики, здатні сформувати у студентів найбільш повну уяви про базу практики, її структуру, взаємодію її структурних підрозділів, діючу систему управління. Можливе також проведення екскурсій поза бази практики, на інших підприємствах, організаціях та установах, за їхньою згодою.

Час, що відводиться на заняття та екскурсії, не повинен перевищувати шести годин на тиждень на одну групу.

3.6. Список рекомендованих джерел.

Література, яку необхідно опрацювати студентам для того, щоб виконати в повному обсязі програму практики, це, перш за все, — нормативні, інструктивно-довідкові матеріали та описи, що є на базі практики.

Проектування об’єктів будівництва, зокрема інтер’єрів має враховувати відповідні державні будівельні норми - ДБН-и, в першу чергу, в частинах що стосуються планувальних вимог.

НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Пожежна безпека

ДБН В.2.2-9-99 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення.

ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт.

ДБН Д.2.4-9-2000. Сборник 9. Лестницы, крыльца

ДБН Д.2.4-7-2000. Сборник 7. Полы

ДБН В.2.2-3-97 Будинки i споруди. БУДИНКИ ТА СПОРУДИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДIВ

ДБН Д.2.4-6-2000. Сборник 6. Проемы

ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі

ДБН В.2.2-16-2005. Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади.

Проектування функціональних, конструктивних та технологічних характеристик промислових виробів, з метою забезпечення певних потреб людини, дизайнер повинен враховувати відповідні вимоги стандартизації.

Актуальність стандартизації в галузі дизайну та ергономіки постійно підвищується з розвитком виробничо-технічної, торгово-економічної, соціальної та інших сфер діяльності, пов'язаних, насамперед, з "людським чинником". Тому під час практик студент повинен якнайповніше знайомитися з нормативними базами, котрі забезпечують безпечність, екологічність та споживчу та естетичну якість продукції.

Серед базових нормативів — розроблені Науково-дослідним інститутом дизайну (Київ), відповідно до міжнародних вимог, такі стандарти:

ДСТУ 3899-99 Дизайн і ергономіка. Терміни та визначення.

ДСТУ 3943-2000 Дизайн і ергономіка. Склад, виклад та зміст документації.

ДСТУ 3944-2000 Дизайн і ергономіка. Правила виконання дизайн-ергономічних робіт під час розроблення та поставлення продукції на виробництво.

ДСТУ EN 547-3-2001 Безпечність машин. Розміри людського тіла. Частина 1. Антропометричні дані (EN 547-3: 1996, IDT).

ДСТУ EN 842-2001 Безпечність машин. Візуальні сигнали небезпеки. Загальні вимоги, проектування та випробування (EN 842 : 1996, IDT).

ДСТУ ISO 6385-99 Ергономічні принципи проектування робочих систем.

3.7.Методичні рекомендації

Головною передумовою успішного та результативного проходження практики є чітке самовизначення студента, дотримання ним плану-графіка та вимог правил охорони праці.

Самовизначення студента під час проходження практики означає:

• розуміння, до якого саме напряму дизайнерської роботи відноситься база його практики;

• усвідомлення свого функціонального місця роботи, завдань та зобов’язань.

Важливим моментом є ознайомлення з повним технологічним циклом виконання обмірювальних робот, який здійснюється на базі практики. Це необхідно для чіткого розуміння та точного виконання конкретних завдань, які видаватимуться студенту. Розуміння функціонального та технологічного аспектів завдання сприятиме формуванню практичних навичок роботи у конкретних виробничих умовах, а також придбанню досвіду співпрації в колективі.

Вельми доцільним є своєчасне, після виконання кожного пункту плану практики, здійснення першої текстової редакції звіту. Це дозволить більш повно і обґрунтовано викласти отримані результати, що значно зекономить час та зусилля при підготовці звіту з практики.