Декларація про державний суверенітет України

липня 1990 р. український парламент з ініціативи Демократичного блоку абсолютною більшістю голосів («за» — 355 народних депутатів, «про­ти» — 4) прийняв Декларацію про державний суверенітет України.

Передумови прийняття Декларації про державний суверенітет України:

настрої народних мас, їх прагнення до самостійності;

великодержавна політика союзного центру;

поглиблення економічної кризи;

виникнення багатопартійності, створення нових політичних організацій та спілок;

приклад Російської Федерації, народні депутати якої пішли на проголо­шення державного суверенітет^ РРФСР.

Логічним продовженням Декларації про державний суверенітет України стало прийняття Верховною Радою УРСР 3 серпня 1990 р. Закону «Про еко­номічну самостійність», який закріпив важливі положення, що визначили основи національної економіки:

власність народу на національне багатство та національний дохід;

різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист; запровадження національної грошової одиниці, самостійність регулю­вання грошового обігу;

вступ України до міжнародних економічних і фінансових організацій;

захищеність внутрішнього ринку;

повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юри­дичних і фізичних осіб у рамках законів України;

право створення на власній території вільних економічних зон тощо;

взаємовигідні зв’язки з іншими республіками;

децентралізація власності й роздержавлення економіки.

Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першій половині 1991 року

Наприкінці 1990 — на початку 1991 р. внутрішньополітична обстанов­ка у Радянському Союзі ще більше загострилася. Верхівка КПРС здійснила спробу перейти в контрнаступ. Демократичні сили звинувачувалися у на­ціоналізмі, сепаратизмі, прагненні захопити владу. ЦК КПРС закликала до рішучої боротьби з «деструктивними силами».

Реалізуючи ці настанови, керівни­цтво Компартії України намагалося форсувати підписання союзного до­говору.

Напередодні проведення рефе­рендуму з ініціативи М. Горбачова з’явився новий проект союзного договору. Розпочався так званий Новоогарьовський процес за формулою «9+1» (Азербайджан, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна

Обласні ради Тернопільщини і Львівщини, окрім союзного і республі­канського опитування, вирішили провести регіональний референдум і додатково внести в бюлетені ще одне (третє) запитання: «Чи хочете ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам незалежно від національної та релігійної приналежності?

За таких умов М. Горбачов прискорив процес підготовки нового союзного договору. 23 квітня 1991 р. представниками республік — учасниць Новоогарьовського процесу було підписано «Спільну заяву про невідкладні заходи щодо стабілізації обстановки в країні та подолання