Графічний додаток

Зона можливого зараження хмарою СДОР на картах і схемах обмежена ко­лом, півколом або сектором, який має кутові розміри і радіус, рівний глибині зараження Г_пі. Центр кола, півкола або сектора співпадає з джерелом зараження.

Зона фактичного зараження, що має форму еліпса включається у зону мож­ливого зараження. Через те, що можливі переміщення хмари СДОР під дією вітру, фіксоване зображення зони фактичного зараження на карти і схеми не наносить­ся.

На топографічних картах і схемах зона можливого зараження має вигляд (рис. 1):

Рис. 1 Зони можливого зараження СДОР

а) при швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд кола:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

- =360°;

- радіус кола рівний Г_пі.

Зображення еліпса відповідає зоні фактичного зараження на фіксований момент часу.

б) при швидкості за прогнозом від 0.6 до 1 м/с зона має вигляд півкола:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

-=180°;

- радіус півкола рівний Г_пі;

- бісектриса кола співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напря­мом вітру.

в) при швидкості вітру за прогнозом > 1м/с зона має вигляд сектора:

- точка 0 відповідає джерелу зараження;

г) =90° при швидкості вітру за прогнозом від 1.1 до 2 м/с (рис. 6.1), і =45 ° при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с;

- радіус сектора рівний Г_пі;

- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за на­прямом вітру.

Порядок нанесення зон зараження на карту або схему наступний (рис. 2):

1. Визначаємо площу розливу СДОР (S_p) а також радіус площі розливу (r_p)

2. Знаючи площу зони фактичного зараження, визначаємо розміри еліпса. Довжина еліпса рівна величині Г_пі, а максимальна ширина b

.

3. На координатах позначаємо центр аварії і наносимо площу розливу S_p (суцільною лінією).

4. Біля кола робимо пояснюючий напис ( у чисельнику - вид СДОР і кількість, а у знаменнику - час, дата розливу).

5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру проводимо вісь прогнозованих зон зараження.

6. Наносимо глибину зон первинної і вторинної хмари Г₁ і Г₂, повну глиби­ну зони зараження Г_пі (пунктирними лініями).

7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Г_пі і b) еліпса зони фактичного зараження, будуємо його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховуємо.

8. На отриманій карті або схемі робимо пояснюючі написи.

9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказуємо метеоумови.

Г₁ - глибина зони можливого зараження первинною хмарою;

Г₂ – глибина зони можливого зараження вторинною хмарою;

Г_і - повна глибина зони можливого зараження;

S_р - площа розливу СДОР;

S_ф - площа зони фактичного зараження;

S_м - площа зони можливого зараження;

Оцінка інженерного захисту працівників

Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов:

- загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;

- захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;

- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;

• система повідомлень діє оперативно і надійно.