23 Листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,  Олійник А.С., Ступак О.В.,  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним доручення та договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргоюОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним доручення від 1 лютого 2006 року, посвідченого нотаріусом, на відчуження від його імені 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного 2 лютого 2006 року на підставі цього доручення.

Посилався на те, що квазана квартира належала йому та його батькові, відповідачу ОСОБА_7, на праві спільної сумісної власності, проте батько на підставі підробленого доручення продав його частку квартири  ОСОБА_8 та позбавив таким чином житлових прав.  Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 грудня 2010 року позов задоволено частково, визнано недійсним доручення від 1 лютого  2006 року, посвідчене нотаріусом, про надання ОСОБА_7 повноважень від імені ОСОБА_6 на відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції частково скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири, укладений 2 лютого 2006 року від його імені з ОСОБА_8 В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від  24 травня 2004 року.  2 лютого 2006 року ОСОБА_7, діючи від свого імені та від імені ОСОБА_6 на підставі підробленої довіреності від 1 лютого 2006 року, відчужив спірну квартиру ОСОБА_8  У травні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання недійсною довіреності від 1 лютого 2006 року та про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 2 лютого 2006 року.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 8 грудня 2008 року встановлено, що довіреність від 1 лютого 2006 року, на підставі якої  ОСОБА_7 продав спірну квартиру, є підробленою. Цим вироком  ОСОБА_7 засуджено за заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з використанням завідомо підробленого документа (а.с.91-96) та задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, позивача по даній цивільній справі, на його користь стягнуто 115000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним відчуженням квартири, що складає вартість Ѕ частини квартири, визначеної у договорі купівлі-продажу (250000 грн.) з урахуванням 10000 грн., відшкодованих під час розгляду кримінальної справи, та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.  Частково задовольняючи позов ОСОБА_6 про визнання недійсною довіреності від 1 лютого 2006 року та про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 2 лютого 2006 року, суд першої інстанції виходив з того, що за ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, перелік способів захисту визначено у ч.2 цієї статті та не є вичерпним. Разом з тим, згідно зі ст. 20 ЦК України кожна особа здійснює захист своїх прав на власний розсуд. Звернувшись до суду з цивільним позовом у межах кримінальної справи, ОСОБА_6 самостійно обрав спосіб захисту його порушеного права на квартиру у вигляді відшкодування матеріальної шкоди та отримання грошової компенсації вартості Ѕ частки квартири. З огляду на це, суд першої інстанції частково задовольнив позов та визнав недійсною довіреність від 1 лютого 2006 року, у задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу частково недійсним відмовив.  Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу вчинено з використанням підробленої довіреності, що встановлено вироком суду, це є підставою для визнання договору частково недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, а також для застосування п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України та витребування частини квартири у набувача.

Проте з висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Так, за ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

ОСОБА_6 обрав спосіб захисту порушеного права власності шляхом подання позову про відшкодування завданої йому майнової шкоди у вигляді стягнення вартості Ѕ частини квартири у кримінальному провадженні, а тому звернення до суду з іншим позовом про захист порушеного права на квартиру шляхом визнання договору недійсним не можна визнати таким, що обраний з дотриманням ст. 13, 16, 386 ЦК України, оскільки право вже було захищено шляхом відшкодування збитків.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно скасував рішення, ухвалене згідно з законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для його скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним доручення та договору купівлі-продажу квартири задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2011 року скасувати.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 24 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

А.С. Олійник

О.В. Ступак

К О М Е Н Т А Р

У даному рішенні касаційної інстанції суд, розглянувши скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним доручення та договору купівлі-продажу квартири дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, та виніс нове рішення, яке не можна визнати таким, що відповідає ст. 13, 16, 386 ЦК України, тобто винесене із порушенням норм матеріального права, що є підставою, згідно зі ст. 339 ЦПК для скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково. Таким чином, суд касаційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень, визначених ст. 336 ЦПК та спираючись на законні підстави, а саме на ст. 339 ЦПК, у якій зазначено, що установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, правомірно ухвалив дане рішення.

Справа №6-4377св10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ