- •53.Загальна характеристика лінійно-функціональних і дивізіональних структур.
- •54. Економічні методи регулювання діяльності комерційних банків.
- •55.Управління резервами банку.
- •56. Моделі управління фінансовою стійкістю банку: модель гепу, модель дюрації. Модель валютного метчингу.
- •39.Взаємозвязок показників «ліквідність», платоспроможність»
- •40. Суть стратегій управління ліквідностю
55.Управління резервами банку.
Обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку. Роль резервів можуть виконувати лише певні види активів — кошти на коррахунку в центральному банку та готівкові кошти в касі комерційного банку.
Обсяг обов’язкових резервів визначається нормами резервування, які встановлює центральний банк, та структурою і обсягом депозитних зобов’язань кожного банку.
Формування обов’язкових резервів має на меті: 1) регулювання грошової маси в обігу; 2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів; 3) підтримання ліквідності комерційного банку.
Основна мета менеджменту банку у сфері управління обов’язковими резервними вимогами — підтримати передбачені законом резерви на мінімальному рівні та не допустити ані надлишків, ані дефіциту. Надлишкові резерви не приносять процентних доходів і тому знижують можливості одержання прибутку, а дефіцит резервів тягне за собою видатки, пов’язані із застосуванням штрафних санкцій, порушує налагоджену роботу банку, знижує її ефективність.
Менеджмент банку має уважно вивчити та зіставити переваги і недоліки кожного джерела, з’ясувати вплив перелічених чинників і зробити правильний вибір серед альтернативних джерел поповнення обов’язкових резервних вимог.
56. Моделі управління фінансовою стійкістю банку: модель гепу, модель дюрації. Модель валютного метчингу.
Загальні стратегії управління фінансовою діяльністю банку реалізуються через систему аналітичних моделей та методів управління. Це моделі гепу, імунізації балансу, валютного метчингу. Необхідною умовою їх ефективного застосування є можливість досить точно передбачати та прогнозувати зміни напряму, величини та швидкості руху цінової динаміки, валютних курсів, фондових індексів, товарних цін.
Стратегія управління гепом, заснована на аналізі розривів за строками і зосереджує увагу на управлінні чистими доходами в короткостроковій перспективі. Сутність стратегії полягає в тому, що активи і пасиви банку, чутливі до зміни процентних ставок, групуються за часовими проміжками за строками погашення або переоцінки. Для кожного проміжку часу геп визначається як різниця між такими активами і пасивами:
ГЕП = ЧПА – ЧПП,
де ЧПА – активи, чутливі до зміни процентної ставки;
ЧПП – пасиви, чутливі до зміни процентної ставки.
Негативний геп показує, що в даному проміжку у банку більше пасивів,
ніж активів, чутливих до зміни процентної ставки.
При позитивному гепі у банку більше чутливих активів, ніж пасивів. У цьому випадку при зростанні процентних ставок чистий процентний дохід
збільшується, а при зменшенні процентних ставок – зменшується.
Якщо у банку нульовий геп, то зміни процентних ставок на одну і ту ж
величину не вплинуть на чистий процентний дохід.
Стратегія управління дюрацією покладена в основу такого методу зниження процентного ризику, як портфельна імунізація. Зміст цього методу зниження процентного ризику полягає в підборі та включенні до складу банківських портфелів активів і зобов’язань таких фінансових інструментів, які дають змогу мінімізувати чутливість різниці між вартістю активів та зобов’язань банку до зміни процентних ставок на ринку, а, отже, захищають банківський капітал від впливу процентного ризику. Це означає, що переоцінка
активів і зобов’язань, які змінюють свою вартість при зміні процентних ставок, відбувається у встановленому порядку. Але відповідно підібрана структура балансу дає змогу досягти того, щоб результати переоцінки однакововідобразилися на вартості обох сторін балансу і не мали негативного впливу на
капітал банку.
Модель валютного метчингу
Стратегія управління активами і пасивами, яка ґрунтується на використанні валютної структури балансу комерційного банку, називаеться валютним метчингом. Залежність між величиною прибутку або збитків, отриманих в результаті відкритої валютної позиції і зміни валютних курсів на ринку можна виразити такою формулою:
АРп=Урх(5р-5,),
де Рв — прибуток або збиток, отриманий в результаті переоцінки валютних коштів у зв’язку із зміною валютного курсу;
V — валютна позиція комерційного банку;
