Сутність і сучасна класифікація форм «вогник»

У даний час традиція «вогника» у таборах – одна з найважливіших, бо тільки тепер діапазон обговорюваних на «вогниках» тем і питань став ширшим.

На одному «вогнику», як і раніше, аналізують прожитий день, обговорюють роботу чергових командирів, органів самоврядування, на іншому – йдуть найважливіші розмови про загонові справи, труднощі, конфлікти. На «вогнику» знайомляться, будують плани на майбутнє, оцінюють себе, свою роботу, розмірковують про щось цікаве. І прощаються теж на «вогнику». Тут мріють, сперечаються, співають найдорожчі, улюблені пісні...

Так що ж таке «вогник»? Однозначно на це питання не відповісти. «Вогник» – це:

• особлива форма спілкування, що дозволяє кожному учаснику висловитися, навчитися розуміти інших, слухати і бути почутим, розкрити себе;

• спосіб колективного обговорення загоном і вожатим прожитого дня, аналізу проведених справ;

• засіб осмислення світу, конкретного втілення у життя принципу самоврядування дитячого об'єднання: «самі плануємо, самі робимо, самі обговорюємо» [2, с.1];

• коллективно-творча справа, що дозволяє говорити на ті теми, що цікавлять усіх, обговорити ті питання, що хвилюють кожного учасника колективу, зробити це творчо і цікаво;

• метод педагогічної роботи, що дозволяє педагогові досягти певної мети і завдань;

• традиція табірної педагогіки, мала форма роботи у виховній системі, що дає можливість передавати накопичений досвід;

• механізм реалізації загонової програми педагога і досягнення передбачуваних результатів (якщо «вогники» збудовані за певною системою);

• особливий стиль розмови, діалогу, дискусії, бесіди, що дозволяє зняти напругу дня, отримати заряд позитивної енергії, вирішити конфлікти, просто поспілкуватися у невимушеній обстановці.

Кожен «вогник» покликаний вирішувати власні цілі і завдання, але можна (і необхідно!) виділити ті, які вирішує будь-який «вогник» незалежно від суті і предмету розмови на ньому:

• навчити дітей осмисленню життя;

• прищепити навички самоаналізу і колективного аналізу, колективного «думання»;

• виховати в дітях і підлітках культуру спілкування – навчити мистецтву розмови [2, с. 2].

Хочеться також особливо виділити, що існують правила і традиції «вогника», умови, яких зазвичай дотримуються:

• особливий емоційний настрій і доброзичлива атмосфера;

• розмова повинна бути відкритою і щирою, може, іноді і суворою, але з розумінням іншого і інших, з повагою загальної думки, колективної оцінки, пошаною особистої думки і оцінки кожного учасника «вогника»;

• критика повинна бути конструктивною. Критикувати треба не з метою принизити або образити, а з метою допомогти і порадити;

• під час розмови слід уникати підвищених тонів;

• на «вогнику» кожен може сказати все, що бажає, але уважно слухаючи і не перебиваючи попередньої людини, не можна заборонити або змусити говорити;

• необхідна наявність живого вогню (костриці, свічки);

• особливий вибір пісень;

• спеціальна вечірня речівка;

• учасники повинні бути зручно влаштовані, зазвичай, у колі. Кожен може сісти, де йому подобається, з ким йому хочеться. У колі кожен бачить очі всіх своїх товаришів. У кола немає кінця і немає початку – один нерозривний ланцюг, по якому проходять струни душевної напруги, загальної думки, відчуття теплоти.

• вожатий не нав'язує свою думку дітям, уникає категоричних тверджень, частіше ставить питання, чим формулює готові відповіді;

• «вогник» – це конфіденційна розмова: все, що мовилося на «вогнику», там і залишиться.

На сьогоднішній день існують такі види «вогників»: знайомства, аналітичний, конфліктний, тематичний, прощання.

За логікою розвитку табірної зміни можемо класифікувати «вогники»:

І. Організаційного періоду:

• «вогник» знайомства;

• «вогник» знайомства із законами і традиціями табору;

• «вогник» аналізу перших днів зміни.

ІІ. Основного періоду:

• «вогник» аналізу дня;

• «вогник» аналізу справи;

• «вогник» першої та другої десятиденки;

• «вогник» екватора;

• конфліктний «вогник» або «вогник»-відверта розмова;

• тематичний «вогник».

ІІІ. Підсумкового періоду:

• «вогник» підведення підсумків зміни;

• «вогник»-прощання.

Запитання для самоперевірки:

1. Розкрийте зміст поняття «вогник» як форми виховної роботи у сучасних дитячих оздоровчих таборах.

2. Які педагогічні завдання покликані вирішувати «вогники»?

3. Умови якого методу виховання покладено в основу правил проведення «вогників»? В чому вони полягають?

4. Які види «вогників» існують у сучасній класифікації форм виховної роботи.