- •Тема 3. Зв’язуючі процесу менеджменту
- •3.1. Комунікації процесу менеджменту (2 год.)
- •1. Поняття і класифікація інформації
- •Класифікація інформація
- •Класифікація управлінської інформації
- •За призначенням:
- •За ступенем надійності:
- •За можливістю зберігання:
- •За ступенем готовності до використання:
- •За повнотою інформація:
- •2. Комунікація та її значення в управлінні
- •3. Комунікаційний процес та його складові
- •3.2. Прийняття управлінських рішень (1 год.)
- •1. Поняття і класифікація управлінських рішень
- •2. Етапи розробки та прийняття управлінських рішень
- •3. Моделі і методи прийняття рішень
- •3.3. Методи управління (1 год.)
- •1. Роль менеджера в діяльності підприємства
- •2. Влада і вплив менеджера
- •3. Вимоги до особистості сучасного менеджера, його саморозвиток. Роль знань та умінь менеджера
- •4. Економізація дій і прийомів діяльності менеджерів і бізнесменів
3. Комунікаційний процес та його складові
Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей.
Основна мета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень.
Процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюг "відправник – канал – одержувач".
Вісім базових елементів процесу обміну інформацією:
1. Відправник – передавач, що генерує ідеї або збирає інформацію і передає її. Ним може бути індивід або група разом працюючих людей.
Під час обміну інформацією відправник і одержувач проходить декілька взаємопов’язаних етапів: зародження ідеї, кодування і вибір каналу, передача, декодування. Обмін інформацією розпочинається із формулювання ідеї чи відбору інформації. Відправник вирішує, яку значну ідею чи повідомлення слід зробити предметом обміну.
Іноді відправник не хоче думати або ж витрачає на обдумування ідеї мінімум часу, тобто, за висловом Шекспіра, "починає говорити не почавши думати". Відправник повинен знати свою аудиторію. Якщо у відправника помилкові погляди про одержувача, то його комунікаційні зусилля виявляться неефективними.
2. Кодування – це процес перетворення ідей у символи, зображення, рисунки, форми, звуки, мову тощо. Тобто, перш ніж передавати ідею, відправник повинен за допомогою символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонації, жести (мову тіла) і надати ідеї гарну «упаковку». Таке кодування перетворює ідею у повідомлення.
3. Повідомлення – це сукупність символів, власне інформація, що закодована за допомогою символів і передається одержувачу. Саме заради цього і здійснюється акт комунікації. Багато повідомлень передається у формі символів мови. Проте символи можуть бути і невербальними, наприклад, графічні зображення, жести, міміка та інші рухи тіла.
4. Канали передачі – засоби, за допомогою яких сигнал спрямовується від передавача до одержувача. Канали діляться на засоби масової інформації і міжособові канали.
Відправник повинен вибрати канал: передача мови й письмові матеріали, електронні засоби зв’язку, включаючи комп’ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки і відеоконференції. Можна розіслати пам’ятні записки, провести попередні збори груп для забезпечення розуміння повідомлення і залучення до вирішення проблеми.
Передавач (відправник) може не обмежуватись одним каналом, а використовувати їх декілька. У маркетинговій діяльності, наприклад, засобами комунікації є реклама, особистий продаж, стимулювання продажу, зв’язок із громадськістю.
5. Декодування – процес, за допомогою якого приймач повідомлення переводить одержані символи в конкретну інформацію і інтерпретує її значення.
6. Приймач – цільова аудиторія або особа, якій призначається інформація і яка її інтерпретує.
7. Відгук – сукупність реакції обмежувача повідомлення після ознайомлення із його змістом. Можна спостерігати три основні типи результатів комунікації: зміни в знаннях одержувача, зміна установок одержувача, зміни поведінки одержувача повідомлення.
З точки зору керівника, обмін інформацією слід вважати ефективним, якщо одержувач продемонстрував розуміння ідеї, проводячи дії, на які чекав відправник.
8. Зворотний зв’язок – частина відгуку одержувача, що надходить передавачу. Вона розглядається як сигнал, спрямований одержувачем інформації відправнику повідомлення. Він характеризує ступінь розуміння або нерозуміння інформації, що міститься в ньому.
Зворотний зв’язок може набувати форми не тільки слова, але й кивка головою, усмішки, потиснення руки або заперечливого жесту рукою, певного виразу очей, інтонації голосу, зміни положення тіла тощо.
