1.2. Форми і методи здійснення функцій держави

Методи здійснення державних функцій, залежать від компетенції та форм діяльності відповідних державних структур, які на практиці організують здійснення функцій держави в межах своєї компетенції.

Функції держави - це основні напрямки її діяльності, якими зумовлена робота всього  державного  апарату  і  кожного  з  його окремих органів. Функції ж окремого органу держави говорять про соціальне  призначення  цього  конкретного  механізму держави  і знаходять свій вираз і конкретизацію у компетенції державних органів, закріплених за кожним органом, у правах і обов'язках[4,с 348].

Функції держави необхідно відрізняти і від окремих видів державної діяльності, які здійснюються або спеціально уповноваженими на те органами держави, або структурними підрозділами певної кількості органів (планування, статистична діяльність та ін.).

Слід також розмежовувати функції держави від форм і методів їх здійснення. Основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, в цілому правове регулювання і безпосередня організаторська робота щодо здійснення правових настанов методами переконання, заохочення і примусу. Змістом тієї або іншої функції держави виступає сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні, або на групу споріднених суспільних відносин[11,с 354].

Кожна конкретна функція держави поєднує у собі зміст, форми та методи здійснення відповідної гілки єдиної державної влади (законодавча влада, виконавча влада, судова влада), застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкту державного впливу.

Це поєднання можна проілюструвати на прикладі здійснення функції охорони правопорядку законності, прав і свобод громадян. Для виконання завдань, що стоять перед цим напрямком державної діяльності, застосовуються всі її форми:

а) Правотворча, правове регулювання шляхом видання відповідними державними органами нормативних актів, а також актів конкретних (актів застосування норм права), які спрямовані на зміцнення та охорону правопорядку, законності, визначення змісту та забезпечення здійснення прав і свобод громадян;

б) Безпосередньої організаторської роботи при проведенні конкретних заходів, що стосуються вказаних питань (розподіл кадрів, їх навчання, здійснення нагляду за неухильним виконанням положень нормативних актів, організація цієї роботи і тощо) [22,с 249].

При здійсненні функції, що розглядаються, використовуються і такі методи: а) переконання - шляхом правового виховання населення,проведенням різних профілактичних заходів,(Переконання словом здійснюється за допомогою бесіди, лекції. диспуту, обговорення кінофільмів і телепередач, театральних постанов і музичних ансамблів тощо. Все це має за мету прищеплення вихованцям бажаних позитивних рис характеру, вищих почуттів на основі теорії моралі, етичних вчинків, героїчних дій, благородних відносин. Сприймаючи цю інформацію, вихованець стає в активну позицію, починає відстоювати свої погляди, замислюється над своєю поведінкою, порівнює себе з героєм. Раціональне переконання направлене на формування правильним ціннісних орієнтацій та міцних психологічних настанов. А це, як звісно, процес неодноразовий і дуже тривалий. Переконувати людей треба словом і ділом. Розрив, суперечність між словом і ділом заподіє велику шкоду вихованню особистості. Переконання ділом - це насамперед така організація виховання, за якої учні роблять правильні висновки на підставі особистого досвіду і підтверджують свої погляди, оцінюючи досвід діяльності учителів, батьків, своїх товаришів. Метод переконання діє індивідуально і колективно.) б) заохочення - шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг та нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними, (Застосовуючи метод заохочення, необхідно дбати про об'єктивність, справедливість, враховувати вікові й індивідуальні особливості вихованців. Мають переважати моральні, а не матеріальні заохочення. З розвитком ринкових відносин в школах останнім часом практикуються матеріальні заохочення учнів за успіхи в навчанні: створюють спеціальні фонди учням, які мають успіхи у навчанні, виплачують стипендії, ставлячи за мету сприяти цим підвищенню їх активності у навчанні. Але тут треба враховувати моральний аспект[13,с 239].

По-перше, навчання — це соціальний обов'язок людини перед собою і суспільством.

По-друге, така практика посилює нерівність між дітьми. Не всі вихованці мають однакові інтелектуальні можливості щодо здобуття програмових вмінь і навичок. Прихильникам такого підходу до заохочення учнів у навчанні шляхом виплати грошей варто задуматися: в які соціально-психологічні умови вони ставлять учня, який об'єктивно, виходячи зі своїх слабких розумових можливостей, не може досягти високих успіхів у навчанні. По-третє, в учнів передчасно формуються споживацькі інтереси, прагматизм, на ґрунті якого не проростає ні гуманізм, ні милосердя, ні альтруїзм)

в) примус - шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктом[18,с 436].

Прикладом індивідуальних або персоніфікованих захо­дів (адресованих конкретній особі) можуть служити прави­ла адміністративного нагляду. Ці правила являють собою систему обмежень і встановлюються щодо конкретних осіб, звільнених з місць позбавлення волі і схильних до протиправних вчинків Прикладом загальних заходів (що не мають конкретно­го адресата) можуть служити заходи контролю на безпеку, які застосовуються в авіації щодо ручної поклажі, багажу, вантажу, а також пасажирів).

Таким чином, для глибокого і всебічного аналізу тієї або іншої функції держави слід розглядати зміст, форми і методи здійснення відповідного напрямку державної діяльності. Як показує історичний досвід, на функції держави впливають нові умови і проблеми сучасної життєдіяльності суспільства, існування цивілізації (екологія, ядерне озброєння, демографічні, сировинні й інші глобальні проблеми). Цінним виявилося насамперед саме поняття функції держави, її зміст і значення як однієї з важливих характеристик діяльної сторони держави[10,с 278].

Функціональний підхід дозволяє більш глибоко вивчати тривалий історичний процес виникнення, розвитку, зміни, руйнування, появи держав різних типів, видів, форм у різних народів, тобто процес формування й еволюції державності.

Отже, функцiї держави – це основні напрямки її діяльності. В яких

відображаються й конкретизуються завдання і мета держави. Проявляються її сутність і соціальне призначення в суспільстві. Функції держави обумовлені її задачами, залежать від її сутності і змінюються в міру її зміни, в міру переходу до сутності іншого порядку. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватись у різних формах і різними методами. Для характеристики напрямків діяльності держави та її органів у громадянському суспільстві дуже важливе місце відводиться питанню відповідних меж державного втручання в діяльність суб'єктів громадянського суспільства.