3. Життєвий цикл у тварин
У тварин розрізняють простий життєвий цикл — за прямого розвитку особин (наприклад у більшості хребетних, павуків) і складний — із метаморфозом або чергуванням поколінь. Отже, одиницею при вивченні життєвого циклу може бути як один онтогенез, так і низка онтогенезів, які змінюють один одного.
Складання схеми
Більшість хребетних мають простий життєвий цикл, що складається із запліднення за допомогою статевих клітин (гамет) під час статевого процесу, періоду розвитку ембріона, періоду юнацького росту після народження, зрілості (у тому числі статевого розмноження) і завершується смертю. За простого життєвого циклу всі покоління не відрізняються одне від одного (гідра, дощовий черв’як, плазуни, птахи).
Життєвий цикл у більшості безхребетних складніший і може включати перетворення зовнішнього вигляду (метаморфоз) і зміну способу життя. Складні життєві цикли супроводжуються закономірним чергування різних поколінь або складними перетвореннями організму під час розвитку.
Чергування поколінь, які розмножуються статевим способом і партеногенезом, має важливе біологічне значення для тих організмів, що мешкають у мінливих умовах довкілля і не можуть переживати несприятливі періоди в активному стані. Статеве розмноження забезпечує безперервність існування виду, а партеногенез дає змогу повною мірою використати сприятливі періоди для швидкого зростання чисельності виду. Чергування поколінь, що розмножуються різними способами, підсилює мінливість, яка забезпечує здатність виду мешкати в різних умовах довкілля і швидко реагувати на їхні зміни. Наприклад, багато комах (цикади, бабки і хрущі) мають тривалу фазу личинок або лялечок і коротку фазу життя в дорослому стані. Бабки у фазі личинок мешкають у воді, а в дорослому стані — у повітрі.
Домінує те покоління, що представлене зеленою рослиною. У мохів домінує гаметофіт, у папороті, хвощів, плаунів — спорофіт.
4. Ембріотехнології. Химерні організми.
Ембріотехнологія — технологія, що полягає в отриманні одного або декількох ембріонів і пересаджуванні (трансплантуванні) в матку жіночої особини.
Ембріотехнології застосовують у медицині, селекції, тваринництві.
За допомогою ембріотехнології у тваринництві одержують багато нащадків від високопродуктивних тварин. Застосування цього методу спрощує обмін генофондом сільськогосподарських порід тварин між державами та континентами. Ембріотехнології дозволяють пересаджувати ембріони від цінних, але безплідних тварин, що втратили здатність до розмноження в результаті нещасного випадку, хвороби або віку.
Вилучення ембріонів до 70-х років зазвичай проводили хірургічним шляхом. Згодом він був замінений на менш травматичний (не хірургічний), що базується на введенні в матку особливого зонду природним шляхом. Трансплантацію ембріонів тварин здійснюють за допомогою зонду або пістолету для запліднення.
У практиці розведення тварин дуже важливо навчитися керувати утворенням чоловічих і жіночих нащадків. Метод розподілу ембріонів за статтю заснований на визначенні білків, що є специфічними для самців. Цей метод широко використовується у тваринницькій практиці багатьох країн. У Канаді з 1975 р. народжуються телята, що розподілені за статтю ще на стадії ембріонів. У майбутньому планується одержувати особини жіночої або чоловічої статі в людини за допомогою методу мікрохірургічної заміни X- та Y-хромосом. Такі досліди вже проводились на рослинних клітинах і яйцеклітинах амфібій.
Що собою являють химерні організми?
Клітинна інженерія створює рекомбінантні клітини та їх культури.
У давньогрецькому міфі Химера — істота з лев'ячою головою, козячим тулубом і хвостом дракона. Звичайно, такого монстра породила фантазія автора міфу, однак з його легкої руки у біології прижився термін химерний організм, який застосовують до організмів, що складаються з генетично різнорідних клітин. Незважаючи на «жахливу» назву, найчастіше химери — добре відомі всім організми. Це і дика яблуня, на яку прищеплена гілка певного сорту, і прекрасна троянда, що квітне на корені шипшни (саме так вирощують багато сортів троянд). Зовсім химерою є яблуня, у крону якої прищеплена гілка груші...
Крім таких «садових» химер, сучасна наука використовує химери на клітинному рівні. Ізольовану тканинну клітину організму можна змусити жити у штучному середовищі. Безліч нащадків цієї клітини називають клітинною культурою. Для одержання химер культуральні клітини двох різних тварин обробляють спеціальними вірусними препаратами, добиваючись злиття їх ядер.
Ще наприкінці 70-х рр. минулого століття угорські дослідники повідомили про одержані клітини-гібриди хом'яка і курки, група радянських учених одержала тканинні гібриди хом'яка і лисиці, кілька американських повідомлень були присвячені гібридним клітинам людини й миші.
Навіщо ж потрібні химери? Наприклад, для картування генів. Крім того, химерні організми використовують з метою вивчення багатьох клітинних процесів, особливо дослідження генетичного апарату цих клітин. Саме вони допомагають вивчати генетичні закономірності сумісності тканин при трансплантації органів. Клітинна інженерія важлива і для генетиків-онкологів, які вивчають причини виникнення і механізм розвитку ракових пухлин.
Химера (від грец. chimaira) — особина, яка складається з ідіотипово різних клітин або клітинних систем.
Цікавий факт
У давньогрецькій міфології химера — це страховисько з головою лева, тулубом кози та хвостом змії. Перше згадування про Химеру є у шостій пісні «Іліади», де написано, що вона була божественного походження, а з її пащі виривалося полум’я вогню.
Химерні тварини — це генетичні мозаїки, що утворюються в результаті об’єднання бластомерів від ембріонів із різними генотипами. Одержання таких ембріонів здійснюється в багатьох лабораторіях. Принцип одержання химер — це виділення двох чи більшого числа ранніх зародків та їхнє злиття.
Мозаїцизм (від фр. mosaique — мозаїка) — наявність у тканинах (рослин, тварин або людини) генетично різних клітин.
Слід відрізняти мозаїцизм від химеризму, за якого два (чи більше) генотипів походять від більше ніж однієї зиготи.
Химери, отримані шляхом щеплення або тканинної трансплантації, називають штучними. Химерні організми можуть виникати внаслідок мутацій, порушення процесу мітозу, розщеплення пластид або перекомбінації плазмонів (аутогенні або природні химери).
У 1981 р. вперше отримали мишу з клітин, частина яких походила із стовбурових клітин тератокарциноми: ізольовані стовбурові клітини тератокарциноми ін’єктували в бластоцисти білих мишей, а потім переносили в матку іншої миші, яка народила живих мишенят-химер.
За допомогою химерних мишей було, наприклад, вирішене питання про спосіб виникнення в ході розвитку багатоядерних клітин поперечносмугастих м’язів. Вивчення химерних тварин дозволило вирішити чимало важливих питань, і в майбутньому завдяки застосуванню цього методу з’явиться можливість вирішувати складні питання генетики й ембріології.
Запитання для контролю
1. Що таке життєвий цикл?
2. Що таке мінливість і партеногенез?
3. Що таке прості та складні життєві цикли?
4. Яка можлива тривалість життєвих циклів багатоклітинних організмів?
5. Які життєві цикли рослин і тварин називають простими, а які складними?
6. У яких групах рослин спостерігають складні життєві цикли?
7. Які варіанти чергування поколінь спостерігають у ході складних життєвих циклів тварин?
8. У чому полягає біологічне значення явища зміни поколінь протягом складного життєвого циклу?
9. У квіткових рослин, як і в інших вищих рослин, статеве і нестатеве покоління закономірно змінюють одне одного. Чим представлені ці покоління?
10. Що таке регенерація та її значення?
11. Які розрізняють типи регенерації? Охарактеризуйте їх.
12. Як ви розумієте, що таке ріст?
13. Пригадайте, у яких організмів чітко виражений переривчастий ріст?
14. Дайте визначення безперервному типу росту.
