2. Поняття організації боротьби з контрабандою. Стратегія і тактика боротьби з контрабандою

Організація (франц. organisation, від пізньолатинського organizo – надаю впорядкованого вигляду, налаштовую):

1. внутрішня впорядкованість, взаємодія більш або менш диференційованих та автономних частин цілого, обумовлених його будовою;

2. сукупність процесів або дій, які ведуть до виникнення та вдосконалення взаємостосунків між частинами цілого;

3. об’єднання людей, які спільно реалізують програму або мету та діють на підставі визначених правил та процедур.

Цей термін застосовується до біологічних, соціальних та окремих технічних об’єктів, фіксуючи динамічні закономірності, тобто ті, які стосуються до функціонування, поведінки, взаємодії частин.

У чинному законодавстві України не існує чітко й повно визначених ознак такого виду діяльності, як боротьба з контрабандою та її організація, безпосередньо не висвітлено її основні форми, сили, методи і засоби, спрямовані на досягнення поставленої мети. Тому для формулювання поняття організації боротьби з контрабандою та її змісту потрібно звернутись до при­писів, передбачених у законах та нормативних актах, що регулю­ють правоохоронну діяльність взагалі.

По-перше, боротьба з контрабандою - це вид державної діяльності, яку виконують підрозді­лами правоохоронних та інших державних органів, що наділені повноваженнями щодо боротьби зі злочинністю законами України та іншими нормативно-правовими актами.

По-друге, боротьба з контрабандою - це різновид соціально-корисної людської діяльності і водночас вид юридичної діяльності, тобто частина державно-владної ді­яльності компетентних державних органів, націленої на виконання соціально-корисних завдань і функцій дер­жави.

По-третє, боротьба з контрабандою - це різновид діяльності вищих органів держави (законодавчої, виконавчої та судо­вої влади), які в межах своєї компетенції надають право на таку діяльность, покладають на суб’єктів боротьби з контрабандою певні обов'язки і здійсню­ють контроль за реалізацією норм законодавства під час здійснення цих заходів.

Таким чином, під час реалізації заходів боротьби з контрабандою виникають, розвиваються і припиняються суспільні відносини, врегульовані нормами загальновизнаних галузей права. Насамперед це кримінально-правові, кримінально-процесуальні, митно-правові та міжнародно-правові відносини, а також відносини, що регулюються нормами кримінального процесу й адміністративного провадження за митним законодавством України. Окремі правила, що стосуються організації боротьби з контрабандою, містяться в законодавстві України про боротьбу з організованою злочинністю.

Правовідносини, що виникають на основі норм митного, кримінального, кримінально-процесуального, міжнародного та інших галузей права, об’єднують суб’єктів боротьби з контрабандою з приводу вчинення цьго злочину або можливості його вчинення. Це характери­зує єдність юридичних прав і обов’язків учасників даних правовідносин, гарантова­них державним примусом.

Організація боротьби з контрабандою об’єднує врегульовані законодавством України різні правові відносини і тому є комплексною. Виходячи з цього, її можна поділити на такі складові частини:

• правове регулювання зазначених питань, яке визначає поняття контрабанди, а також організаційні основи боротьби з нею;

• визначення кола правоохоронних органів, уповноважених боротись із контрабандою;

• розроблення структури спеціальних підрозділів митних органів, на які покладається боротьба з контрабандою;

• розроблення та застосування спеціальних методик виявлення контрабанди.

Під теоретичним підґрунтям основ організації боротьби з контрабандою слід розуміти форму правових відносин правоохоронних та інших уповноважених державних органів, які використовують особливі сили, засоби й методи, а також залучають решту державних органів та громадськість для вирішення завдань боротьби з контрабандою.

Організаційні аспекти боротьби з контрабандою викладені, як правило, у відомчих нормативно-правових актах.

У зв’язку з тим, що поняття “організація” зазвичай співвідноситься з поняттями “структура”, “система” та “управління”, потрібно надати їх окреме тлумачення.

Структура (від лат. structura – устрій, розташування, порядок) сукупність стійких зв’язків об’єкта, які забезпечують його цілісність та відповідність собі самому, тобто збереження головних властивостей у разі будь-яких змін.

Система (від грецьк. systema – ціле, складене з частин, з’єднане) - певна кількість елементів, які перебувають у відносинах та зв’язках один з одним, що становлять певну цілісність, єдність.

Управління - це елемент, функція організованих систем різної природи (в тому числі соціальних), яка забезпечує збереження їхньої структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програм та цілей.

Відрізняють стихійне управління, вплив якого на систему – наслідок випадкових одиничних факторів (наприклад, різке падіння попиту на окремий вид контрабандного товару), та свідоме управління, що здійснюється уповноваженими суспільними інститутами та організаціями.

Поняття системи неможливо розглядати також окремо від понять “система права” та “система управління”.

Система права - сукупність галузей права (чинного) даної держави.

Система управління - сукупність керованого об’єкта і керівної структури (комплекс засобів збирання, обробки, передачі інформації та формування керівних сигналів (команд, наказів, розпоряджень), її дія спрямована на підтримання або покращання роботи об’єкта.

На підставі викладеного можна сформулювати узагальнене поняття організації боротьби з контрабандою як системи заходів з правового регулювання питань боротьби з контрабандою, визначення кола органів, уповноважених боротися з нею, розроблення структури спеціальних підрозділів органів, на які покладається боротьба з цими злочинами, а також їхнього правового статусу й компетенції, розроблення та застосування спеціальних методик виявлення, відвернення та припинення контрабанди.

Дамо коротку характеристику кожному з названих елементів системи організації боротьби з контрабандою.

1. Поняття контрабанди міститься в ст. 201, 305 Кримінального кодексу України. Саме визначення контрабанди є головним правовим фактором в організації боротьби з цими злочинами. При цьому ні в кого не виникає будь-яких сумнівів у необхідності боротьби з незаконним переміщенням через митний кордон наркотиків, зброї, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин або культурних цінностей. Водночас у більшості цивілізованих країн світу не є контрабандою переміщення через митний кордон з приховуванням від митного контролю або поза митним контролем звичайних товарів у великих розмірах. Такі правопорушення відносяться законодавством цих країн до адміністративних порушень і не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Та й українські суди, виходячи з аналізу вироків у кримінальних справах про контрабанду товарів у великих розмірах, фактично не зараховували їх до тяжких злочинів, застосовуючи в 90 відсотках випадків міру покарання нижчу за передбачені у статті 201 КК (з відстрочкою виконання вироку, умовне покарання тощо). У зв’язку з цим Держмитслужба разом з Службою безпеки України вносили до Верховної Ради України пропозиції про декриміналізацію статті про контрабанду, виключивши з неї таку ознаку, як “великий розмір”. У 2011 р. такі зміни до кримінального законодавства було внесено і вони набули чинності у січні 2012 р. Водночас включення додаткових спеціальних предметів контрабанди до диспозиції статті КК про контрабанду тільки ускладнює її зміст і проблеми боротьби з цим злочином.

2. Відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, боротьба з контрабандою належить до компетенції органів безпеки України, і частково – органів державного бюро розслідувань, які здійснюють досудове розслідування цих кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 41 Кримінального процесуального кодексу України оперативні підрозділи органів безпеки, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні про контрабанду за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Крім того, органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням законності під час кримінального провадження про контрабанду і таким чином також беруть участь у розв’язанні проблем боротьби із зазначеними злочинами.

3. Від початку створення митних органів України у їхньому складі було створено спеціальні підрозділи боротьби з контрабандою та ПМП – відділи та служби, які протягом останніх років зазнали певного розвитку та вдосконалення. Остаточна структура даних підрозділів значною мірою визначена наказом Державної митної служби України від 16 січня 2012 р. № 38 “Про організаційне вдосконалення діяльності підрозділів митних органів, що здійснюють заходи по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил”, яким встановлено, що в структурі регіональних митниць, митниць утворюються служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

До складу служби входять:

1. Заступник начальника митного органу - начальник служби.

2. Заступник начальника служби.

3. Заступник начальника служби - начальник відділу.

Начальник служби з чисельністю працівників, що не перевищує 16 одиниць, може мати одного заступника - начальника одного із структурних підрозділів служби. У разі, коли чисельність працівників служби становить понад 16 одиниць, начальник служби може мати двох заступників, у тому числі одного заступника, який не очолює структурний підрозділ.

4. Відділ (сектор) дізнання та провадження у справах про порушення митних правил.

Допускається утворення секторів у складі відділу.

5. Відділ (сектор) боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї.

Допускається утворення самостійного відділу кінологічного забезпечення у службах митних органів.

За умови недостатньої штатної чисельності особового складу служби допускається утворення сектору кінологічного забезпечення у складі відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї служби митного органу.

Якщо в штатній чисельності служби не передбачено створення відділу (сектору) боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї, а також відділу (сектору) кінологічного забезпечення, допускається введення посад інспекторів - кінологів до штату оперативного підрозділу.

6. Відділ (сектор) митної варти.

Допускається утворення секторів у складі відділу відповідно до основних напрямів діяльності відділу.

7. Оперативний (сектор) відділ.

У разі, якщо чисельність служби не перевищує 16 працівників до складу оперативного відділу можуть входити аналітичний сектор та сектор взаємодії з митними органами іноземних держав.

У разі, якщо чисельність служби перевищує 16 працівників допускається утворення самостійного аналітичного відділу (сектору) та самостійного сектору взаємодії з митними органами іноземних держав у службах митних органів.

Ураховуючи обмеженість штатної чисельності служб, допускається:

• утворення замість відділів - самостійних секторів у складі служби;

• покладання функцій працівників аналітичного підрозділу та підрозділу взаємодії з митними органами іноземних держав на посадових осіб оперативного відділу.

4. Однією з складових частин організації боротьби з контрабандою є розробка та використання методів виявлення контрабанди. Найхарактерніший метод виявлення злочинів у митній сфері - це митний контроль під час перетину кордону пасажирами та переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів. Також досить ефективно інспекторський склад митниць використовує оперативну інформацію, що надається правоохоронними органами або надходить від оперативних підрозділів митних органів.

3 червня 1998 р. для боротьби з контрабандою та ПМП в зоні так званих “прозорих кордонів” України було створено спеціальні підрозділи - митну варту, яка використовується для проведення спеціальних операцій на митному кордоні та для охорони й супроводу підакцизних товарів, що переміщуються територією України. Нині митна варта виявляє приблизно 10-12 % усіх випадків контрабанди та ПМП.

Організація боротьби з контрабандою структурно побудована з двох великих взаємопов’язаних елементів – стратегії і тактики, і може розглядатись також як їх система.

Стратегія боротьби з контрабандою є науково обґрунтованою основою управління цією діяльністю, що визначає об’єкт, загальну мету, концептуальні принципи, суб’єктів та головні напрями боротьби, організаційні умови і період реалізації стратегії.

Тактика - це сукупність форм, методів, засобів, прийомів боротьби з контрабандою за певних умов (ситуації) для реалізації стратегічних і конкретних завдань, що складається із основних настанов та безпосередньої тактики кожного суб’єкта боротьби.

Об’єктом боротьби є контрабанда, тобто в кримінально-правовому значенні - сукупність злочинів, кваліфікованих за ст. 201 та 305 КК України, що вчинені в певний період часу в певному регіоні.

У більш широкому соціально-кримінологічному значенні контрабанда - це комплексний кримінальний прояв особливого соціально-економічного явища. Його головний зміст у даний період становить реалізація в кримінальних формах інтересів спеціально організованих “тіньових” економічних та псевдоекономічних структур, угруповань, груп та окремих осіб, які за участю корумпованих елементів владно-управлінських структур, а нерідко й за підтримки загальнокримінальних злочинних елементів створюють протизаконну систему швидкого збагачення та одержання надприбутків шляхом уникнення сплати митних платежів, зборів та податків, незаконного вивезення або ввезення через митний кордон предметів зі спеціальними ознаками.

Стратегія виходить з широкого соціального розуміння контрабанди. Відповідно до цього боротьба з останньою не може обмежуватися лише правоохоронними діями, включаючи спеціально-профілактичні, а повинна поєднуватися з комплексом економічних, правових та організаційно-управлінських заходів.

Таким чином, у широкому розумінні організація боротьби з контрабандою є системою заходів стратегічного і тактичного характеру, які здійснюються уповноваженими державними органами задля реалізації мети і завдань боротьби з контрабандою.