Допоміжні речовини Схема 3

Виходячи з функцій допоміжних речовин як формотворників і з урахуванням впливу на фармакокінетику ліків, їх поділяють на групи:

• Розчинники

• Основи для мазей

• Речовини для покриття

• Речовини, що збільшують в’язкість

• Стабілізатори

• Консерванти

• Пролонгатори

• Солюбілізатори

• Барвники

Природні допоміжні речовини мають велику перевагу порівняно із синтетичними завдяки високій біологічній нешкідливості. Зараз із використовуваних допоміжних речовин приблизно 1/3 припадає на природні і пошук цих речовин продовжується. Рослинні біополімери використовуються як емульгатори, стабілізатори, пролонгатори. Недоліком природних допоміжних речовин є нестійкість щодо мікроорганізмів. У складі мікрофлори неорганічних сполук можуть виявлятися не лише умовно патогенні, а й патогенні мікроорганізми. Саме тому допоміжні речовини можуть бути основним джерелом мікробного забруднення лікарських препаратів. Для зниження мікробного забруднення до гранично допустимих норм, зазвичай їх піддають стерилізації або додають антимікробні речовини (консерванти). Синтетичні та напівсинтетичні допоміжні речовини також знаходять досить широке застосування в технології лікарських форм. Цьому сприяє їх доступність, можливість синтезу речовин із заданими властивостями. Необхідно також враховувати, що синтетичні та напівсинтетичні допоміжні речовини можуть замінити ряд харчових продуктів.

Поняття про лікарську форму і лікарський препарат. В аптеках з лікарських засобів готують найрізноманітніші лікарські форми у вигляді порошків, мікстур, мазей і т.п. залежно від призначення і шляхів введення в організм (через рот, в пряму кишку, внутрішньовенно, внутрішньом’язево), а також з огляду на фізико-хімічні властивості, лікарським засобам надають визначений агрегатний стан (твердий, рідкий, мазеподібний) і визначену геометричну форму (конусоподібну, кулясту, у вигляді палички). Причому геометрична форма підбирається таким чином, щоб забезпечити максимальну терапевтичну дію лікарського засобу і зручність застосування. Лікарська форма – це стан лікарського засобу чи лікарської рослинної сировини, зручний для застосування, при якому досягається необхідний терапевтичний ефект. Іноді важко провести чітку різницю між лікарською формою і лікарським засобом, особливо в тих випадках, коли технологічні операції, яким піддавалися лікарські засоби при виготовленні лікарської форми, були простими. Наведемо приклад:

Rp.: Sulfadimesini 0.5        Da tales doses № 10        Signa. По 1 порошку через 4 год

Сульфадимезин, що знаходиться в одній великій упаковці (штанглас, пакет) представляє собою лікарський засіб. Стан, у якому він приготований для відпуску – це порошок, це лікарська форма, а все разом узяте, тобто порошок сульфадимезин у прописаній дозі з визначеним призначенням – лікарський препарат. Цей самий сульфадимезин зі штангласу може бути використаний для виготовлення інших лікарських форм – мазей, супозиторіїв та ін. Лікарський препарат – це лікарський засіб у вигляді визначеної лікарської форми, готовий продукт, розфасований, запакований, маркований, що має визначене медичне призначення і встановлений термін придатності. Лікарські препарати готують з лікарських засобів, надаючи їм зручний для медичного застосування стан (лікарську форму), у якому досягається необхідний лікувальний ефект.

Rp.: Extracti Belladonnae 0.015        Papaverini hydrochloridi 0.03       Anaesthesini 0.3       Butyri Cacao q.s.       ut fiat supp.      D.t.d.№12     S.  По 1 свічці 1-2 р.д. при болях.

У даному випадку прописані супозиторії, що містять екстракт беладонни, папаверину гідро хлорид і анестезин, що є лікарськими засобами, тобто речовинами з визначеною терапевтичною дією. Якщо розглядати цей пропис стосовно не його змісту, а виду лікарської форми, то можна відзначити, що супозиторії мають правильну конусоподібну форму, одинаків розмір і масу, плавляться при температурі тіла і при зберіганні не деформуються. Ця характеристика відноситься виключно до лікарської форми – супозиторіїв. Все разом взяте (супозиторії із зазначенням сигнатури) є лікарським препаратом. Лікарська форма і лікарський засіб представляють дві форми одного змісту – лікарської речовини. Лікарські форми – це ті ж лікарські речовини, але які набули відповідного агрегатного стану, зовнішньої форми і мають певне призначення хворому.