2. Біохорологічна різноманітність

Біохорологічна різноманітність це різноманітність поєднань організмів тих чи інших територіальних виділів, частин біосфери. Різноманітність природних територіальних поєднань організмів в свою чергу поділяється за територіальним рівням.

Досвід геоботаніки і флористики говорить про те, що з розширенням площі, на якій враховується видове різноманіття, наступають фази відносної стабілізації складу видів рослин, коли приріст числа видів різко сповільнюється і навіть тимчасово припиняється.

Це відбувається, коли вичерпується видове різноманіття угруповань в рамках однорідного протяжного екотопу і далі, коли склад в усіх екотопах протягом даного ландшафту виявлений досить повно. Очевидно, що різноманітність спільнот відображає не тільки різноманітність місць розташування (тобто елементів рельєфу з певним складом ґрунтотворної породи), але і різноманітність сукцесійних стадій на кожному місці розташування.

В рамках протяжного ландшафту при одному макрокліматі вичерпується різноманітність місць розташування та підтримується сталість сукцесійних процесів, що призводить до сталості набору та складу угруповань, а, отже, і до сталості складу даної елементарної, або конкретної флори.

В якості двох нижніх опорних рівнів біохорологічного різноманіття Б.Н. Юрцева виділяє рівень угруповання (приблизні еквіваленти в термінах близьких наукових дисциплін: екотопів, фацій в ландшафтознавстві, біогеоценоз) і потім, рівень елементарної регіональної біоти.

Між цими опорними рівнями є ряд проміжних ступенів: вище - ієрархія виділів біогеографічного районування (округ, провінція, область), контури яких в різних системах біогеографічного поділу Землі можуть істотно не збігатися, в залежності і від критеріїв районування.

В залежності від рівня біохорологіческіх одиниць може істотно змінюватися і таксономічний рівень одиниць, за якими оцінюється біорізноманіття. В якості найбільш універсальної, обов'язкової одиниці (для всіх рівнів) виступає вид.

Одум вважає, що види не завжди є кращою одиницею для оцінки різноманітності, так як різні стадії життєвого циклу або різні життєві форми одного і того ж виду часто займають різні місцеперебування й екологічні ніші і вносять свій внесок у різноманітність (личинка і імаго лускокрилих, стадії амфібій ).

При оцінці біорізноманіття великих виділів районування, як і при оцінці змін в геологічному часі, все більшого значення набувають роди, сімейства, порядки, отряди і т.д; та тільки на рівні угруповання, поряд з асоціаціями видів, розглядаються більш ефемерні угруповання особин (синузії , парцелли, ценоячейкі і. т. д.).

3. Структурна різноманітність

Структурна різноманітність є наслідком зональності, стратифікації, періодичності, плямистості, наявності харчових мереж та інших способів ранжирування компонентів мікромісцеіснувань. Різні способи розподілу одночасно представлених в співу груповані організмів характеризують його структурну різноманітність, а саме:

1) стратифікаційні принципи (вертикальна шаруватість, ярусність рослинного покриву, структура ґрунтових профілів);

2) зональність (горизонтальна роз'єднаність, вертикальна поясність у горах або літоральної зоні);

3) характер активності (періодичність);

4) структура харчової мережі;

5) репродуктивні системи (асоціації батьків і потомства, клони рослин і т. д.);

6) соціальні структури (стада і табуни);

7) системи взаємодії (виникають в результаті конкуренції, антибиозу, мутуалізму і т.д);

8) стохастичні структури (виникають в результаті дії випадкових сил).