Ситуація 4. Назвіть характерні риси економічного вчення меркантелістів. Обґрунтуйте можливість використання ідей меркантелістів в сучасній економічній політиці держави.

Меркантилізм – домінуючий напрям економічної думки та різновид економічної політики, властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу. Представники меркантилізму ототожнювали багатство з грошима, а його джерела вбачали у зовнішній торгівлі ті видобутку благородних металів, обґрунтовуючи необхідністю досягнення активного торговельного балансу шляхом державного регулювання господарського життя нації.

Першою теоретичною школою був меркантилізм (від італійського “купець”). Меркантилісти вивчали в основному зовнішню торгівлю, в якій вони вбачали основне джерело багатства. Вони вважали, що багатство людей - це гроші, золото. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику доцільною. Деякі ідеї меркантилізму притаманні і першим російським економістам. Вони піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни, а зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку промисловості і сільського господарства.

Ситуація 5. Відмінність теорії Абсолютних переваг а.Сміта і теорії Відносних переваг д.Рікардо.

Теорія абсолютних переваг. її автор — шотландський економіст А. Сміт (1723-1790), якого визнають і засновником сучасного "економіксу". Згідно з теорією абсолютних переваг країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Відповідно слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. На відміну від меркантилістів А. Сміт обстоював свободу конкуренції як усередині країни, так і на світовому ринку, підтримував принцип невтручання держави в економіку (laissez faire), висунутий французькою економічною школою фізіократів.

Теорія абсолютних переваг залишила без відповіді запитання: "А що робити тим країнам, у яких немає товарів, що мають абсолютні переваги перед товарами інших країн?"

Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо, стверджує, що у міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар. Інакше кажучи, якщо якась країна має переваги над іншими країнами за рядом товарів, то їй доцільно зосередитись на виробництві і міжнародній торгівлі тих з них, щодо яких її переваги є найвагомішими. Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. Отже, міжнародна торгівля вигідна всім країнам-учасницям, щоправда, вигоди країн не однакові, хтось їх має більше, а хтось — менше.

Американський економіст Джонсон розвив положення теорії Давіда Рікардо про порівняльні переваги, поєднавши його концепцію з теоремою Гекшера – Оліна – Самюелсона та сучасними економічними поглядами. Він показав, що первинні порівняльні переваги після проходження певного часу зникають, розчиняючись у світовій економіці. Отже, теорія порівняльних переваг на сьогодні містить у собі такі поняття:

а) технічного прогресу й нерівномірності його розповсюдження;

б) зростаючої віддачі, що підсилює концентрацію виробництва;

в) позафірмової економії засобів, які сприяють розвитку відповідних галузей промисловості;

г) різниці між країнами за рівнями заробітної плати, що впливає на розміщення капіталовкладень;

д) зовнішньої дії (особливо втручання іноземних держав), яка може модифікувати порівняльні переваги.

Ситуація 6. Хто вперше висунув теорію трьох основних факторів вир-ва? Фактори?

Жан-Батист Сей - журналист, предприниматель, преподаватель всех времен и народов. Прославился умением упрощенно преподавать курс политэкономии.

Известная работа: "Трактат о политической экономии"(1803), катехизис "Политэкономия. Курс лекций" , "Полный курс политэкономии"(1828).

Задача Сейя комментировать и систематизировать учения Смита. Он фактически написал первый учебник политэкономии.

Собственные заслуги в политэкономии:

1) Теория факторов производства: в создании стоимости принимают участие три фактора: работа, земля, капитал. Поэтому стоимость - это сумма заработной платные, ренты, прибыли. Таким образом, все доходы - это "вознаграждение" фактором, размер которого устанавливается рынком. Поэтому все справедливо и нет противоречий в разделе общественного продукта. Сей прославлял предпринимателя (доходы предпринимателя - это награда за талант, деятельность, способности, дух порядка и руководства).

Сучасна економічна теорія традиційно виділяє чотири групи факторів виробництва: землю, працю, капітал, підприємницьку здібність. 1) Земля, чи більш широко - природні ресурси - це дар природи для наших виробничих процесів - земля, яка використовується для обробітку, для зведення будинків, заводів і прокладання доріг; енергетичні ресурси для забезпечення пальним машин і теплом наших помешкань; неенергетичні ресурси, наприклад, мідна і залізна руда чи пісок. Навколишнє середовище - повітря, яким ми дихаємо, і воду, яку п'ємо, - розглядаємо також як природні ресурси. 2) Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами. Праця вимірюється часом, витраченим людиною на виробництві. Вважається, що в процесі праці відбувається споживання робочої сили, а також розвиток і вдосконалення самої людини завдяки нагромадженню знань, досвіду, підвищенню кваліфікації. Чим більш кваліфікована праця людини, тим вищий її капітал, а відповідно і дохід з цього капіталу. 3) Капітал утворюють товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталеливарні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва). Їх технічний стан постійно вдосконалюється і впливає на загальну результативність виробничого процесу і його ефективну доцільність. 4) В сучасних умовах набуває великого значення четвертий фактор - підприємницькі здібності. Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. І хоча носієм підприємницьких здібностей також виступає людина, їх не можна прирівняти до праці. Далеко не кожен з нас має дар підприємця. тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що об'єднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг.