69.Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета.

Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні:

узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;

додаток- після керуючого слова;

обставина може бути перед і після головного слова (у реченні ним виступає присудок).

інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. В об'єктному інфінітивному звороті іменник у загальному відмінку (або особовий займенник в об'єктному відмінку) позначає особу (або предмет), що виконує дію або піддається дії, позначеній інфінітивом.

Дієприслівники у ділових паперах вживаються досить часто. У складі дієприслівникового звороту вони становлять собою певні стандарти, шаблони: Зважаючи на викладене вище…, Читаючи звіт…, Повернувшись з відрядження…, Впоравшись із завданням…

Проте не рекомендують розпочинати кожне речення з дієприслівникового звороту, бо це дещо "засушує" виклад.

Їх можна заміняти підрядними реченнями: Пор.:

Зважаючи на викладене вище…; Як вказувалось (говорилось) вище, треба…

4. У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки в тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив: Отримавши значні прибутки, бажано було б перерахувати якусь суму на благодійні внески.

В інших випадках уживання дієприслівника в безособовому реченні не відповідає нормі: Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш-) в українській літературній

мові тепер не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються

описовою формою:

той, що переміг; той, що допоміг.

Дієприкметники вживаються переважно в книжній писемній мові, зокрема в

науковому та діловому стилях, де вони виконують роль уточнення.Використовують їх для лаконічного й чіткого оформлення думки.

Уживаність активних і пасивних дієприкметників у текстах неоднакова.

Подвійна функція пасивних дієприкметників (означення і присудок)

зумовлює їх більшу частотність.

70.Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не повязані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смслом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм визначенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:

Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні.

Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, може, можливо, мабуть, безперечно, безсумнівно, власне кажучи, зрозуміло, без сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, немає сумніву, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь та ін.

Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить

Кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому).

Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.

Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, проте, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, кінець кінцем, мало цього та ін.

Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному паузами.