Тканини, колір, орнамент
У костюмі XVIII ст. насамперед змінюється асортименти тканин. Поряд з використанням в ошатному і придворному одязі шовку, оксамиту, парчі, атласу все більше поширення одержують тонка вовна, сукно, бавовняні тканини.
З більш щільних бавовняних тканин (тик, нанка, каніфас) шили чоловічі штани, камзоли, з тонких (муслін, батист) — жіночі літні плаття, спідниці.
Колірна гама — світла, м'яка, слабко насичена: рожевий, блакитний, салатний, лимонний, перламутровий. Чорний колір використовується тільки як жалобний, білий — як тло для візерунків. Вишукане колірне рішення одягу виключає контрасти й породжує велику розмаїтість відтінків основного кольору. Наприклад, модний коричневий колір мав відтінки «молодої та старої блохи», «паризького бруду» тощо.
Наприкінці століття колірна гама стає більше темною, приглушеною: коричневий і сірий у всіх відтінках, буряковий, бордо, фіолетовий, темно-синій, зелений, маслиновий.
В орнаментації тканин переважають квіткові візерунки, зображувані натуралістично, у перспективі. Бузок, жасмин, гілки квітучих яблунь, вишень, польові квіти невимушено розміщалися по всій поверхні тканини, переплітаючись зі звивистими лініями стрічок, мережив, смуг.
В 80-90-і рр. гладкі однотонні тканини переважають над візерунковими. Входять у моду смужка, цяточка, горошок.
Французький костюм Чоловічий костюм
Елементи чоловічого костюма збереглися. Французький чоловічий костюм складається з білизни, камзола, жюстокора і штанів-кюлотів.
У першій половині століття сорочка пишно підбивається мереживом на манжетах і високих жабо. Шийні хустки з білого полотна або батисту туго бинтують шию, а поверх них франти пов'язують чорну шовкову стрічку. Мереживо застосовують тільки тонке, легке на тюлевій основі з рідким візерунком.
Жюстокор був прилягаючого по талії силуету і розширенням до стегон і низу. Всі деталі декоративно підкреслювалися вишивкою, інкрустацією та обтягнутими основною тканиною ґудзиками, крайовими фестонами. Жюстокор шили з оксамиту, шовку, атласу, пізніше з вовняних і бавовняних тканин. До початку 60-х рр. він стає простішим.
Камзол на початку століття майже повністю повторює фасонні і декоративні лінії жюстокора. Його поли були найбільш декоративною й видимою частиною костюма. Вони розшивалися кольоровим шовком, стеклярусом, пайетками, золотою і срібною ниткою, прикрашалися аплікаціями тюлю по оксамиті. Протягом XVIII ст. камзол коротшає й до 60-х рр. стає лише трохи нижче лінії талії. По кольору він контрастував з жюстокором.
Колірна гама включає ніжні відтінки коричневого, жовтого, зеленого.
Головні убори — невеликі капелюхи з полями, вузькими попереду й загнутими з боків. Перуки завивали в бічній частині, позад них укладали кіскою з бантом.
Вплив стилю рококо позначилося в чоловічому костюмі в підкреслено вузьких об’ємах виробу і рукавів, у вигнутих лініях силуету, м'якому вишуканому колориті й дорогих вигадливих прикрасах. Це відповідало загальному напрямку в мистецтві. Пряма лінія вважалася невиразною і усюди замінялася кривою, вигнутою, хвилястою.