- •Курсова робота
- •1.1.1. Черевна стінка. (Мал. 1, 2)
- •1.1.2. Тазова порожнина. (Мал. 4)
- •1.2. Особливості тазової порожнини та розташованих у ній органів кобили.
- •1.3. Особливості тазової порожнини та розташованих у ній органів великої та дрібної рогатої худоби.
- •1.3 Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у свиней.
- •1.4. Особливості тазової порожнини та розташованих в ній органів у сук та кішок.
- •2.1.Показання.
- •2.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація.
- •2.3. Техніка операції і післяопераційний догляд.
- •3.1. Показання.
- •3.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація.
- •3.3. Техніка операції і післяопераційний догляд.
- •3.3.1.Черезочеревинний доступ з боку голодної ямки.
- •3.3.2.Доступ із застосуванням дорсальної колпотомії.
- •3.3.3.Доступ із застосуванням вентральної колпотомії.
- •4.1. Показання
- •4.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
- •4.3. Техніка операції і післяопераційний догляд
- •5.1. Показання
- •5.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
- •5.3.4. Техніка виконання удосконаленої оваріоектомії (з боковою лапаротомією в ділянці правої здухвини)
- •5.3.5 Гістеректомія у сук та кішок.
4.1. Показання
Кісти, новоутворення, які інколи обумовлюють злу поведінку тварини. [2, 4]
4.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
Такі ж, як і у корів при колпотамії. [2, 4]
4.3. Техніка операції і післяопераційний догляд
Виконується приблизно так же, як і у корів. Застосовують черезочеревинний та черезвагінальний доступи до яєчників (колпотомія).
При черезочеревинному доступі лапаратомію виконують в центрі лівої голодної ямки. Яєчники видаляють екразером. Рану зашивають двоповерховим швом, як і у корови.
При черезвагінальному доступі роблять такий розріз дорсальної стінки піхви, щоб можно було вільно ввести кисть руки та частину передпліччя. Яєчники видаляють почергово петлею довгого екразера. [2, 4, 8]
Розділ 5. Оваріектомія і оваріогістеректомія у сук і кішок.
5.1. Показання
Найчастіше оперують здорових тварин по проханню володарів з метою зміни поведінки, при патології яєчників.
Стерилізацію самок краще проводити в 6 - 9 місячному віці, бажано до першої тічки. Існує думка про те, що краще дочекатися першої тічки чи дати кішці чи собаці хоча б один раз народити. Це судження помилкове, тому що при проведенні операції до першої тічки імовірність виникнення пухлини молочної залози складає менше 0,5%. Якщо ж дана операція проводиться після першої тічки, то ризик підвищується до 8 %, після другий - до 26. Після 2.5 років проведення стерилізації вже не попереджає розвиток пухлин молочних залоз.
Однак при занадто ранньому проведенні оваріоектомії існує небезпека гіпоплазії матки, піхви і вульви, що веде до перивульварного дерматиту, а, крім того, у таких тварин зберігається ювенальне поводження. [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10]
5.2. Підготовка тварин, знеболення і фіксація
Операція можлива у будь-яку пору року. До кастрації допускаються лише здорові тварини. Перед операцією тварину витримують на голодній дієті 12-18 годин. В день проведення операції тварину оглядають, досліджують при необхідності стан життєво важливих органів: серця, легень, нирок, печінки. Виключають інфекційні захворювання, при незначній підозрі на їх наявність застосовують відповідні заходи. Перед початком операції у тварини вимірюють температуру, пульс, дихання.
Щоб уникнути забруднення операційного поля та можливих розривів сечового міхура, їх звільняють від вмісту. Місця постійного забруднення (промежина, дистальні відділи кінцівок та ін.) миють щіткою з милом. Для полегшення технічного проведення наркозу і його перебігу, зменшення побічної дії наркотика, зменшення або знешкодження небезпечних вегетативних рефлексів проводять фармакологічну підготовку тварини.
Кішку фіксують у спиному положенні у спеціальному фіксаційному станку, ін’єкують нейролептичні, нейроплегічні та наркотичні препарати. За 5-10 хв. ін’єкують 0,1%-ний розчин атропіну ( припиняє секрецію слинних, шлунково-кишкового тракту, бронхіальних, потових і слізних залоз, прискорює ритм серця, збуджує центр дихання, знижує тонус і сповільнює перистальтику кишечника ) та 1% розчин димедролу (антигістамінний препарат, проявляє і седативну дію). Як наркотичні речовини на фоні премедикації застосовують тіопентал, гексенал, Каліпсо тощо.
Волосяний покрив в ділянці проведення операції видаляється за допомогою бритви та ножиць. З цією ж метою можна використати електричні машинки для підстригання з насадкою 1/10 мм. Це дасть змогу зрізати волосся близько до шкіри і уникнути вибривання. За такої умови шкіра подразнюватиметься менше і не загрожуватиме небезпека інфікування. Операційне поле широко вистригається з усіх боків від визначеної раніше лінії розтину. Видаляють залишки волосся тампоном, змоченим 0,5% розчином нашатирного спирту. Потім двічі обробляють шкіру 5% спиртовим розчином йоду – спочатку після технічної чистки, а потім перед самим розрізом. Насамкінець шкіра обробляється дезинфікуючим засобом. Хірург перед операцією перш за все змінює одяг з вулиці на хірургічний костюм. Обов’язковим доповненням для асептичної хірургії є стерильний халат і шапочка. Потім хірург миє руки та очищує ділянки під нігтями за допомогою щіточки, миє руки по лікті рідким антисептичним милом на протязі трьох хвилин, сушить їх стерильним рушником, розтирає руки та передпліччя 7-10 мл дезрозчину, якому дає висохнути на шкірі. Обробка дезрозчином подвійна.
При гістеректомії тварину витримують на голодній дієті 12-20 годин. Фіксують на операційному столі у спинному або бічному положенні. Операційне поле готують по загальноприйнятим методикам. Операцію проводять під місцевим потенційованим знеболенням із застосуванням нейролептиків та інфільтраційної анестезії 0,25-0,5% розчином новокаїну (тримекаїну) по лінії розрізу. [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10]
5.3. Техніка операції і післяопераційний догляд
5.3.3. Техніка проведення класичної оваріоектомії (за допомогою медіанного розрізу – по білій лінії)
Розріз проводять у позадупупковій області, відступивши 1,5-2 см. від пупка, завдовжки трохи ширше, ніж довжина мізинця. Після розтину всіх шарів черевної стінки та очеревини необхідно знайти роги матки та евентерувати їх назовні. Для цього треба занурити мізинець у черево внутрішньою поверхнею до очеревини і обережно просунути до черевної аорти (орієнтиром є відчуття пучкою пальця пульсації останьої). Просунути палець потрібно так, щоб у момент дотику з аортою між ним та очеревиною нічого не знаходилось. Після відчуття пульсації аорти, мізинець треба трохи підняти вгору, а потім опустити до дна (в цей час між очеревиною та пальцем має опинитися ріг матки). Відчувши ріг, палець дещо згинається в суглобах і евентерує ріг назовні. Останній буде меншого діаметра ніж кишка і щільнішої консистенції. Якщо таким чином не вдалося знайти маткову трубу потрібно підняти каудальну частину пацієнта разом із фіксаційним станком. Якщо і так не вдалося нічого знайти необхідно розширити операційну рану і повторити все спочатку, переводячи тварину в строго горизонтальне положення, але слід остерігатися випадіння в рану петель кишечника. Всі рухи повинні бути обережними і не тривалими, а подразнення очеревини повинні бути мінімальними.

Мал.17. Накладання подвійної лігатури на зв’язку матки перед видаленням яєчника у суки.
Після вдалої евентерації накладають гемостатичні пінцети і прошивні лігатури, з охопленням зв’язок і судин яєчника: першу - на відстані 0,5-1 см. краніально від гонади, а другу - на ріг матки, відступивши від його верхівки на 1,5-2 см, для надійнішого охоплення судин і попередження зісковзування лігатури. (Мал. 17) З цією метою використовують кетгутні лігатури №2-3 та шовк. Після лігування знімають пінцети а тканини з яєчниками відсікають між лігатурами, припудрюючи культі антисептиками їх опускають в черевну порожнину. Щоб повністю виключити ендокрину функцію залози необхідно повністю видалити яєчникову бурсу разом з бахромкою яйцепроводу. На черевну стінку двоповерховий шов (перший безперервний – на очеревину і м’язи, другий вузлуватий – на підшкірну клітковину і шкіру). Операція триває до 30-40 хв, а довжина рани не перевищує 3 см. Шви знімають на 7 – 10-й день, щоденно обробляючи рану. [5, 10]
Якщо кішка занадто цікавиться ранкою виготовляють з міцного картону захисний комірець, який за шириною перевищує розміри голови. Також можна одягати бандаж, який попереджує забруднення і травмування операційної рани.
