Загальні засади конституційного ладу в україні

Основні принципи конституційного ладу України:

- принцип, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою актуальною цінністю (ч. 1 ст. З Конституції);

- принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади (ст. 5 Конституції);

- визначення форми Української держави як унітарної, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою правління (статті 1, 2 та 5 Конституції);

- організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції);

- визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції);

- принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (статті 8 і 19 Конституції);

- визнання і гарантування основ громадянського суспільства, його саморозвитку, свободи його інститутів (статті 11, 13 та 14 Конституції);

- принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції);

- принцип визнання української мови державною (ст. 10 Конституції);

- визнання плюралізму форм власності і гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки (ст. 13 Конституції);

- принцип, згідно з яким норми міжнародного права, за умови згоди на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства (ст. 9 Конституції);

- визначення основних функцій держави: захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноправності України, оборона держави, здійснення зовнішньополітичної діяльності (статті 16, 17 та 18 Конституції);

- принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Громадянство в україні

Громадянин України має право змінити громадянство і не може бути позбавлений права на громадянство, не може бути вигнаним за межі України або виданим іншій державі. Україна гарантує піклування й захист своїм громадянам, які перебувають поза її межами. Передумовою, підставою виникнення в особи прав та обов'язків громадянина є її належність до громадянства будь-якої держави. Тому, перше ніж розглянути основні права та обов'язки громадян, треба дати визначення громадянства.

Громадянство України - постійний правовий зв'язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Закон України "Про громадянство України" складається з преамбули й 9 розділів (41 стаття). У преамбулі дається визначення громадянства. Воно розуміється як постійний зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вираз у взаємних правах та обов'язках.

Розділ І. Загальні положення. - Головною ідеєю цього розділу є проголошення того факту, що в Україні існує єдине громадянство. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають поза її межами.

Розділ II. Набуття громадянства України. - Громадянство України набувається: за народженням, за походженням, вступом до громадянства України, внаслідок відновлення громадянства України, за інших обставин, передбачених цим Законом, за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Дитина, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один із яких на момент народження її був громадянином України, дитина є громадянином України; однак, якщо обидва батьки жили за межами України, громадянство дитини, яка народилася за її межами, визначається через письмову згоду батьків.

Розділ III. Припинення громадянства України. - Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) на підставі, передбаченій міжнародними договорами України.

Розділ IV. Громадянство дітей у разі зміни громадянства батьків і в разі усиновлення. - За зміни громадянства батьками, якщо обидва стають громадянами України чи виходять із нього, змінюється і громадянство їхніх дітей, які не досягли 16-річного віку. Якщо з громадянства України виходить один із батьків, а інший залишається, дитина зберігає громадянство України.

Розділ V. Повноваження Президента України та державних органів, які беруть участь у вирішенні питання громадянства. - Президент України виносить рішення про: 1) прийняття до громадянства України; 2) припинення громадянства України.

МВС України і підпорядковані йому органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: 1) приймають необхідні документи від осіб з питань громадянства; 2) визначають належність осіб, які проживають на території України, до громадянства України; 3) готують подання про втрату громадянства України особами, які постійно проживають на території України. За кордоном ці функції виконують дипломатичні та консульські заклади.

Розділ VI. Порядок розгляду заяв подань з питань громадянства України. - Заяви з питань громадянства України подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем проживання, а за кордоном - через відповідні дипломатичні представництва чи консульські установи України.

Розділ VII. Виконання рішень із питань громадянства. - Виконання рішень із питань громадянства покладається на ОВС, відділи РАГС, а за кордоном - на дипломатичні представництва і консульські установи України.

РозділVШ. Оскарження рішень із питань громадянства. - Рішення з питань громадянства, прийняті Президентом України, можуть бути оскаржені в Конституційному Суді, а дії інших посадових осіб - у звичайному суді.

Розділ IX. Прикінцеві положення. - Головною їх ідеєю є приведення інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону. З питанням про громадянство тісно пов'язана проблема визначення правового статусу іноземних громадян та осіб без громадянства. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994р. визначає правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні. Розділ І. Загальні положення. - Іноземцями визнаються громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Розділ II. Основні права, свободи та обов'язки іноземців. - Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією України, цим .та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Розділ III. В'їзд в Україну і виїзд з України.

Розділ IV. Відповідальність іноземців. - Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Розділ V. Заключні положення. - Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.