1.3 Формування нових органів влади

Тимчасовий комітет членів Державної думи.

Під час революції різні політичні сили обговорювали питання про нові органах власті. 27 лютого після отримання царського маніфесту про припинення роботи Думи депутати прийняли рішення про створення Тимчасового комітету Державної думи на чолі з її головою октябристів М.В. Родзянко. Комітет призначив своїх комісарів у міністерства, і надалі вжив заходи з метою домогтися зречення Миколи II.

Петроградський Рада робітничих депутатів.

Одночасно пролетаріат Петрограда приступив до створення Ради робітничих депутатів за зразком 1905 Зачатками його стали тимчасові страйкові комітети, створені на підприємствах 24-25 лютого більшовиками і членами інших соціалістичних партій. Перше засідання депутатів Петроградської Ради відбулося 27 Лютого. У Виконком Петроради було обране 15 осіб, серед яких голова-меншовик Н.С. Чхеїдзе, товариші голови - трудовик (пізніше есер) А.Ф. Керенський та меншовик М.1. Скобелєв. Від більшовиків до Виконкому увійшли члени Російського бюро ЦК РСДРП (б) О.Г. Шляпніков та П.А. Залуцький., Крім того двоє есерів, один лівий есер, шість представників партії меншовиків та пять позафракційних соціал-демократів.

Тимчасовий уряд.

2 березня в результаті переговорів між Виконкомом Петроради і Тимчасовим комітетом Державної думи була досягнута домовленість про формування Тимчасового уряду на чолі з міністром-головою і міністром внутрішніх справ - князем Г.Є. Львовим (колишнім головою Земгора).

3 березня 1917 у спеціальній Декларація Тимчасовий уряд проголосило себе вищою законодавчою і виконавчою владою в Росії. Спеціальним указом від 5 березня 1917 р. владу на містах передавалася губернським і повітовим комісарам Тимчасового уряду. Посада губернаторів скасовувалася. Петроградський Рада здійснював контролюючі функції щодо уряду, чинячи на нього тиск ліворуч.

1.4 Характер і особливості революції

Характер революції.

Лютнева революція мала буржуазно-демократичний характер. Вона вирішувала завдання повалення самодержавства, введення конституційного ладу і відкривала шлях для розвитку капіталізму в сільському господарстві та промисловості, забезпечення політичних свобод громадян, знищення національного гніту.

Особливості революції.

Революція була складна взаємодія стихійних та свідомих сил революційного процесу. Вона піднялася стихійно на базі масового незадоволення війною і була здійснена головним чином силами робітників і солдатів. Зустріч в революції політичних партій, профспілок, фабзавкомів, загонів Червоної гвардії стало важливим організаційним початком в період революційного підйому. Розгорнулася діяльність партій та організацій широкого політичного спектру сприяла поглибленню передреволюційного кризи.

Великі підприємці і ліберальна інтелігенція, що отримали на той час певний досвід участі в політичній боротьбі, у результаті підтримки революції прийшли до влади (на периферії громадські виконавчі комітети виникли раніше Рад). Своєрідність революції полягало у виникненні в країні феномену двовладдя.