Рефлексивний блок

1. Ця територіальна одиниця корисних копалин об’єднує 2 або більше родовищ на порівняно невеликій території, характеризується високим рівнем територіального зосередження корисних копалин:

а) зона в) кущ

б) макрокущ г) район

2. Частка ріллі в Україні становить:

а) 54,1% в) 72%

б) 80,% г) 45,1%

3. Назвіть три області з найбільшим рівнем забезпеченості лісовими ресурсами:

а) Волинська, Закарпатська;

б) Закарпатська, Івано-Франківська;

в) Рівненська , волинська;

г) Рівненська, Закарпатська.

4. Назвіть дві області з найнижчим рівнем забезпеченості водними ресурсами:

а) Донецька, Запорізька;

б) Запорізька, Дніпропетровська;

в) Одеська, херсонська;

г) Херсонська. АР Крим.

5. Найбільші сумарні запаси паливних корисних копалин знаходяться в:

а) Донецькій і Луганській;

б) Дніпропетровській і Донецькій;

в) Луганській і Дніпропетровській;

г) Харківській і Донецькій.

6. До корисних копалин міждержавного значення високої комплексоутворюючої властивості відносяться:

а) залізна руда, кам’яна сіль, нафта, титанові руди, кам’яне вугілля;

б) буре вугілля, сірка, полі мінеральні солі, нафта;

в) кам’яне вугілля, сірка, залізна та марганцева руди, кам’яна сіль;

г) титанові руди, кам’яне вугілля. нафта.

7. До якої зони відноситься Слов’янсько–Артемівський макрорайони:

а) Донецька;

б) Прилуцько–Шебелинська;

в) Криворізько–Токмацька;

г) Причорноморська.

8. З якою тектонічною структурою пов’язані найбільші родовища рудних корисних копалин:

а) з Дніпровсько–Донецькою западиною;

б) з Українським кристалічним щитом;

в) з Приазовською западиною;

г) з Донецькою складчастою областю.

9. Найбільше родовище ртутних руд в Україні:

а) Микитівське;

б) Амвросіївське;

в) Вишківське;

г) Макіївське.

10. Наступна за об’ємом стоку ріка України після Дніпра:

а) Тиса;

б) Дністер;

в) Дунай;

г) Сіверський Донець.

11. ПРП України сприяє розвитку наступних галузей господарства:

а) зернове господарство, буряківництво, вирощування соняшнику, паливна промисловість, енергетика, чорна металургія, хімічна індустрія, виробництво будівельних матеріалів;

б) кольорова металургія, розвиток лісопромислового комплексу, скотарство, свинарство;

в) виноградарство та садівництво, вівчарство, чорна металургія, ПЕК;

г) чорна металургія, нафтохімія, зернове господарство, вирощування картоплі, деревообробка.

Блок вільного обміну інформацією

Додаток 1.

Напрямки вивчення корисних копалин

Функціональний напрям. Вплив мінеральних ресурсів на функціональну структуру будь-якого промислового комплексу позначається на процесах інтеграції виробництва та формуванні їх спеціалізації. Тому функціональний аспект вивчення корисних копалин складається з двох етапів. Перший етап полягає у вивченні комплексоутворюючих властивостей корисних копалин, можливостей розвитку на базі їх освоєння виробничо-територіальних систем, а також у з’ясуванні характеру й ступеня їх впливу на участь району в територіальному поділі праці.

Залежно від того, як впливають мінеральні ресурси на участь відповідних галузей у територіальному поділі праці, виділяють такі групи ресурсів: міждержавного (І), загальнодержавного (ІІ), регіонального (ІІІ), місцевого (ІV) значення. Виділяють групи, враховують насамперед якість сировини, особливості розміщення її запасів на території країни, а також участь відповідних виробництв у територіальному поділі праці.

До І групи належать ресурси з високими якісними показниками та значними запасами. До І і ІІ груп відносять ресурси, які ефективно можуть використовуватись у межах групи і окремих областей. Часто запаси їхні поширені у кількох районах території країни, наприклад цементна сировина, буре вугілля.

До ІV групи відносять копалини, які не впливають на розвиток міжрайонного поділу праці з таких причин: 1) запаси їх поширені по всій території країни; 2) мають невеликі запаси або несприятливі умови розробки родовищ.

Підприємства, що розвиваються на базі корисних копалин, вступають у найрізноманітніші зв’язки і залежності між собою та з іншими підприємствами обробної промисловості. Характер, частота, інтенсивність і територіальна спрямованість цих зв’язків значною мірою залежить від комплексоутворюючих властивостей базисної копалини і техніко-економічних особливостей відповідних виробництв. Комплексоутворюючою вважається галузь, з розвитком якої виникає ланцюг виробництв. Чим їх більше, тим вища здатність комплексоутворення основного виробництво.

За рівнем комплексоутворюючої активності корисні копалини поділяють на три класи – «А», «Б», «В». клас «А» об’єднує корисні копалини, освоєння яких зумовлює формування складних виробничо-територіальних комплексів. Клас «Б» охоплює корисні копалини, в яких переважає територіальна спрямованість комплексоутворення (здебільшого на їх базі розвиваються невеликі виробничо-територіальні комплекси – вузли й центри). До класу «В» відносять корисні копалини, що не мають комплексоутворюючого значення.

Мета економіко-географічного дослідження корисних копалин – якомога докладніше вивчити їх вплив на процеси промислового комплексоутворення певної території. Для цього й проведено їх економіко-географічну типізацію. Така типізація мінеральних ресурсів передбачає виділення 12 основних груп корисних копалин за рівнем їх комплексоформуючої активності щодо розвитку спеціалізації: А–І, А–ІІ, А–ІІІ, А–ІV. Б–І, Б–ІІ, Б–ІІІ, Б– ІV, В–І, В–ІІ, В–ІІІ, В– ІV.

Ресурси з високою і середньою комплексоутворюючою здатністю (класи «А» і «Б») міждержавного та загальнодержавного значення (групи І і ІІ) докладно аналізуються, коли потрібно визначити можливості удосконалення спеціалізації виробництв певного регіону та формування виробничих комплексів.

Територіальний напрям. Територіальна організація виробничих комплексів значною мірою пов’язана з розміщенням родовищ або зумовлена створенням навколо них базових виробництв.

Територіальні поєднання родовищ різноманітні за розмірами, складом корисних копалин. Однак при всій різноманітності можна виділити такі їх форми: кущ, макрокущ, район, макрорайон і зона. Особливою формою розміщення корисних копалин є відокремлене родовище, яке не ходить до жодної з форм зосередження.

Кущ об’єднує два або кілька родовищ на порівняно невеликій території (не більше як 1000 км²). Він характеризується високим рівнем територіального зосередження запасів корисних копалин, що дає можливість різним розробникам користуватися єдиними під’їзними шляхами, будівельною базою, джерелами водопостачання, спільно використовувати відходи тощо. Саме кущовий тип розміщення корисних копалин зручний для формування виробничо-територіальних комплексів. Кущі можуть входити до складу більших форм зосередження родовищ або бути самостійним елементом територіальної структури мінерально-сировинної бази.

Макрокущ охоплює дещо більшу площу (до 2500 км²), ніж кущ, і може об’єднувати до 20 родовищ. Макрокущ має складнішу будову, ніж кущ. Він може об’єднувати кущі й окремі родовища. У територіальній структурі мінеральних ресурсів макрокущ є самостійним елементом, або входить до складніших форм зосередження – районів і зон.

Район – це розміщення значної кількості родовищ на великій території (від 2000 до 3000 км²). Він складається з невідокремлених родовищ, кущів і макрокущів. Залежно від особливостей концентрації родовищ район за своєю внутрішньою будовою поділять на три види: простий, кущовий, мішаний. Простий район складається з родовищ поширених майже рівномірно: у кущовому районі запаси корисних копалин зосереджені у вигляді кущів родовищ: мішаний район об’єднує на своїй території і кущі, і окремі родовища.

Основу макрорайону здебільшого становлять геологічні басейни, у яких родовища корисних копалин розміщені переважно компактно і на великій території (понад 3000 км²). Це дає змогу розглядати такі зосередження запасів ресурсів як єдине ціле. Форми зосередження родовищ у макрорайоні різні: кущ, макрокущ, район.

Зона – найбільша форма територіального зосередження родовищ. Вона займає територію одного або кількох економічних районів. До складу зони можуть входити райони і макрорайони, макрокущ, кущі, окремі родовища.

Залежно від видового складу корисних копалин з форм зосередження родовищ виділяють два типи: монокомпонентний і полі компонентний. До моно компонентного типу входять родовища однорідних корисних копалин або із значним переважанням однієї з них, а до полі компонентного – родовища різних корисних копалин.

Зони, макрорайони, райони, макрокущ, кущі та відокремлені родовища – це елементи територіальної структури мінеральних ресурсів.

Особливості речовин (будова, потужність продуктивного пласта, хімікомінералогічний склад копалин) позначаються і на ролі відповідального промислового комплексу у територіальному поділі праці. Склад мінеральних ресурсів впливає також на кількість галузей спеціалізації таких комплексів.