Ііі рівень форма звітності

1. Напишіть реферат “Літературознавство та естетика італійського Відродження”.

2. Дайте порівняльну характеристику європейського літературознавства доби Відродження.

3. Підготуйте повідомлення про Леонарда да Вінчі, зробивши основний акцент на його мистецтвознавчих поглядах.

4. Напишіть реферат “Літературознавство та естетика французького Відродження”.

5. Підготуйте письмове повідомлення про ренесансні праці з теорії літератури.

6. Письмово охарактеризуйте праці італійських учених про “Поетику” Аристотеля.

Література

1. История эстетики // Памятники мировой эстетической мысли: В 5 тт. — Т.1. — М., 1962.

2. История эстетической мысли: В 6 тт. — Т.2. — М., 1985.

Розділ 5. Література епохи відродження проза доби відродження

Із середини XIV ст. починається доба Відродження, або Ренесансу — одна з найвизначніших епох розвитку людства. Розвиток літератури доби Відродження припадає на XIV-XVI ст. У цей період розпочинається небувалий розквіт культури, літератури, мистецтва, формування нових політичних та суспільних відносин.

Прогресивні діячі доби Відродження звертались до вивчення античної літератури і мистецтва, письменники Відродження читали й вивчали твори античних авторів і звертали увагу на саму сутність творів — ідеї, образи, дух. Митці Відродження брали з античної літератури те, що допомагало розширити світогляд, об’єктивно ставитись до навколишнього світу, речей тощо. Це дозволило створити підґрунтя нової науки, мистецтва, літератури. У цьому й полягає велике прогресивне значення вивчення античної літератури. Необхідно враховувати, що античність використовувалась у якості підґрунтя нових ідей, культурних тенденцій, які органічно поєднувались з новими суспільними відносинами.

Суттєву допомогу діячам Відродження в їх діяльності за самовизначення людської особистості надали фольклор та народна мудрість. Саме тут гуманісти Відродження знаходили дух ідей справедливості, свободи від будь-якого примусу та визнання природності людських почуттів та бажань. При цьому античні та народні джерела в літературі Відродження не знаходились у протиріччі, а проявились паралельно, часом переплітались та доповнювали одне одне.

Культурні діячі цієї доби вели боротьбу з теологією, схоластикою, аскетизмом, з підпорядкуванням літератури та мистецтва релігії. Вони намагалися створити нову культуру, яка засновувалась на засадах вільного розвитку людської особистості, її звільнення від догм релігій та церкви. Вони називали себе гуманістами (від латинського слова humanus — “людяний”), чим підкреслювали світський характер створюваної культури.

У цей період формується основа гуманістичного світогляду:

• ствердження цінності людини;

• визнання природності людських почуттів та потреб;

• ствердження ролі людини в процесах перетворення життя суспільства.

Спираючись на дослідження М.Конрада, можна визначити, що найбільш суттєвими для епохи світового Відродження були такі обставини: широке, скрізь однакове, рівне та вільне почуття людяності, звільнення людського розуму від непохитних догм, а також опора на давні авторитети, всупереч середньовічним авторитетам, тобто на античність.