6.2. Види систем

В світі Природи існують матеріальні (речові, конкретні) системи. До матеріальних систем відносяться: мікросвіт, космос, екологічні системи (зокрема — Земля як геологічний об'єкт, атмосфера, океан і т. д.), біологічні організми і биоценозы. Ці системи пізнаються особою і в свідомості суб'єкта, що пізнає, формуються ідеальні (концептуальні, абстрактні, інтелектуальні) образи матеріальних систем. Індивідуальні ідеальні образи належать особі і входять в її ментальний світ. Кожна особа виробляє свій індивідуальний образ матеріального світу; таким чином виходить сума індивідуальних ідеальних образів.

Якби люди не спілкувалися один з одним, ці образи залишилися б надбанням індивіда. В результаті соціальної комунікації між людьми з суми індивідуальних ідеальних образів шляхом їх усуспільнення формуються соціальні смислові системи, які утворюють два типи:

1) з н а до про в ы е системи (всілякі мови від природної мови до мови абстрактного живопису), службовці для соціальної комунікації і усуспільнення індивідуальних продуктів духовної діяльності;

2) м е н т а л ь н ы е (чисто духовні, ідеальні) суспільні системи — теорії, наука, міфи, літературні твори, витвори мистецтва і тому подібне

Знакові і ментальні соціальні системи відносяться до простору Сенсів (мал. 5.1). Механізм їх формування схемний показаний на мал. 6.1.

Мал. 6.1. Механізм формування соціальних смислових систем (знакових систем і суспільного менталітету)

Важливо звернути увагу на наступні моменти:

а) сума індивідуальних образ перетвориться і суспільну метальную систему, т. с. має місце перехід кількостей у спокої якість;

б) перехід цей відбувається за допомогою соціально-комунікаційної діяльності, що породжує смислові знакові системи;

к) індивідуальні образи в знаковій формі активно обобществляются, і їх сенси (саме сенси!) включаються в суспільний менталітет, створюючий велику ідеальну систему суспільства.

В результаті отримуємо класифікацію структурованих систем залежно від субстанції їх елементів: матеріальні ідеальні (див. мал. 6. 2).

Людськими суспільствами і індивідуальними особами є комплексні матеріально-ідеальні системи, що складаються з ідеальних і матеріальних систем. Поєднання матеріальних і ідеальних елементів властиво технічним і знаковим системам.

Мал. 6.2. Класифікація систем по субстанції їх елементів

Ментальні і знакові системи є ідеальні (смислові) системи, які відрізняються субстанцією матеріального носія: по-перше нейродинамічні структури (жива матерія); у других - нежива матерія (звук, рух, зображення, колір і т. д.). Ідеальний же зміст один і той же. Головні відмінності знакових і ментальних систем з погляду системності в наступному:

— вони мають різну елементну базу: знак і думка (мал. 6.1. і рис; 6.2.).

-- ментальні системи - системи відкриті для поповнення, коректування, трансформації; знакові системи системи закриті, завершені в даний момент часу (сказана мова "слово не горобець, вилетить -не зловиш", написаний документ, картина і ін.);

— знакові системи плотський сприймані, а ментальні системи умопостигаемы.

Як матеріальні, так і ідеальні структуровані системи можуть бути статичними або динамічними, залежно від того, змінюються в часі взаємозв'язку між елементами чи ні. Абсолютно статичних матеріальних систем немає, оскільки у фізичному часі "все тече, все змінюється". Відносно стабільні ландшафти, водоймища (не річки!), сонячна система. Статичні деякі ідеальні системи, наприклад, системи споріднених зв'язків (батьки-діти), таблиця множення, граматики природної мови, систематика рослин і тварин. Абсолютно статичні такі знакові системи, як документи; відносно статична лексика (словарний склад) природної мови і фонетика. Статичні системи входять як стійкі елементи до складу динамічних систем.

Динамічні системи відрізняються від статичних не тільки зміною відносин між елементами з часом, але і наявністю певної цільової функції (у статичних систем цільова функція відсутня, її замінює пасивне існування, буття на своєму світі). У динамічних системах елементи спеціалізуються на виконанні певної функції (ролі), причому зміна функціональній спеціалізації неможлива. По цільовій функції розрізняються:

— гомеостатичні (гомеостазис — рівновага) системи, прагнучі до підтримки стійкого стану, що склався, наприклад, круговорот води в природі, приливи і відливи в океанах, обмін речовин в живих організмах, биоценозы, історико-культурні традиції, релігії, ідеології (останні дві — кібернетичні системи, вони мають органи управління, що ревниво зберігають їх статус-кво);

- багатоцільові функціонально-спеціалізовані системи, безглузда функція яких полягає не в самозбереженні, а у виконанні певного призначення (спеціальних функцій), досягненні різних цілей. Причому серед багатоцільових розрізняються системи кібернетичні, такі, що мають спеціальну підсистему управління, і некібернетичні системи; живий організм багатофункціональна кібернетична система; держава багатоцільова і багатофункціональна кібернетична система. Некібернетичними багатоцільовими системами є суспільство, соціальні групи, круг знайомих, товаришів по службі, друзів, свідомість.

Якщо функція системи управління полягає в підтримці гомеоетазиса, має місце гомеостатична кібернетична система.

Отримуємо класифікацію систем але ознаці розвитку цільових функцій (Z) (мал. 6. 3. ):

Мал. 6.3. Класифікація систем по розвитку цільових функцій

Системний підхід до соціальної комунікації дозволяє виділити наступні типи комунікаційних систем:

— статичні: знаки-копії (фотографії, відбитки пальців), алфавіт, фонетика природної мови;

— динамічні: а) гомеостатичні некібернетичні: соціальна пам'ять, традиції, граматика і лексика природної мови; б) гомеостатичні кібернетичні: релігія, художні школи, стилі, ідеології, політичні доктрини; у) багатоцільові некібернетичні: природна мова, фольклор, громадська думка, література, мистецтво, наука; г) багатоцільові кібернетичні: освіта, засоби масової комунікації, книговидання і ін. обслуговуючі соціально-комунікаційні інститути.